Я часто пишу, що ОРДЛО – це наше чорне дзеркало, як і росія. Ми повинні дивитися в них та викорінювати з себе будь які, хоч найменші прояви того, що бачимо там. Бо, якщо ми цього не зробимо, ця війна буде йти довго. Бо, насправді, це війна між світоглядами, культурами, свободою та рабством. Бо кожна метастаза руського миру чи радянського гетто, не видалена з організму українського суспільства, знову й знову буде приводити до війни та шкодити розвитку України, пише для "ІС" Олена Степова, інформує UAINFO.org.
А ще, ОРДЛО для росії це полігон для вивчення поведінки українців, бо, як би там не старалися мешканці Донбасу у критичній своїй більшості, й не кричали, що вони руськіє, на росії їх сприймають виключно, як «ххлов». Тому в ОРДЛО росія раз за разом проводить якісь соціальні експерименти, щоб побачити, як буде реагувати саме проросійське населення.
За майже 10 років окупації ОРДЛО росія впевнилась в тому, що проросійське населення сприйме та витримає усе, що запропонує влада, ніколи не буде висловлювати протест, сумлінно буде повторювати пропаганду та доповнювати її.
Щоб не робила росія в ОРДЛО, як би не погіршувалася там ситуація, критична маса мешканців ОРДЛО, висловлює одобрямс та висловлює впевненість в тому, що гірше не буде, оптимістично налаштовуючись на наступний етап «покращення».
Закрили шахти? Гірше ж не буде, можливо колись потім, росія їх відкриє та вкладе мільярди в розвиток.
Зруйнована комунальна система? Гірше ж не буде, можливо колись потім, росія їх реконструює та вкладе мільярди в розвиток.
Завозять в ОРДЛО бурятів, башкірів, фактично знищують та замінюють місцеве населення, приїжджим «зелений світ» на роботі, місцевих на роботу не беруть? Так вони росіяни, брати, їм же треба, вони ж будуть відбудовувати.
Зруйнована медична система, немає ліків, лікарів, вузьких спеціалістів? – гірше ж не буде, на росії те ж так й живуть, ось колись…
ОРДЛО живе містичним очікуванням кращого життя й усі погіршення сприймає стійко та натхненно. Бо покращення йдуть від улюблених братів-освободителей.
Коли росія почала масштабну окупацію України у кремлі не мали жодного сумніву, що така ситуація складеться скрізь по Україні й «асвабадітільов» будуть чекати, знищення України будуть сприймати стійко та натхненно, бо ж від братів й отрута мед.
Окупація Криму та Донбасу надала росії симулякр любові від населення та симулякр суспільної поведінки на якому вони відбудовували вторгнення.
Ось чому ми маємо дивитися у те чорне дзеркало, щоб не прогавити якісь ще симптоми, бо саме через людей з радянської та проросійською ідеологією росія починає окупацію.
Для мене люди, які мріють про повернення срср, це ось саме ці небезпечні симптоми, метастази отого самого руського миру, який, як ракова пухлина вбиває нас.
Якщо ви вивчите усі бажання тих, хто хоче жити в росії, повернення срср, от з 2014-го з Криму та Донбасу та порівняєте їх з проросійськими жду нами по усій Україні, ви будете неприємно вражені.
Для багатьох руський мир чи повернення в срср, це можливості отримати безкарність, владу, використовувати службове становище, купляти собі краще життя за рахунок приниження чи обкрадання інших. А ще, це абсолютна впевненість в успіху й стабільності соціального та фінансового життя через ручне керування економікою, ціноутворенням, побудова відносин виключно з позиції силу та страху.
Саме носії цих ідей та мрій й будували «республіку» на Донбасі та радо вітали окупантів.
Що ж, в ОРДЛО усі ці ідеї втілені у життя. Ручне керування «республікою», яке відбувається з росії, вже показує гарні результати. ОРДЛО відкотилося назад у розвитку. Ні, звісно ж ще є мобільні телефони, гаджети. Я про інше.
Тут абсолютно радянська медицина. Лікарні, це бруд, антисанітарія та відсутність спеціалістів. Лікар на прийомі може гугнити симптоми, назви ліків, які призначати аналізи, бо він просто не знає.
В ОРДЛО повсюди сміття. Комунальні послуги номінальні, бо ж людей немає, зарплати маленькі. Але, не це несе сміття на вулиці, а люди. Люди тут поринули у зовсім інший соціальний вимір, в оте «назад в ссср», бо викинути сміття сусіду під двері, вивезти на узбіччя, це вже там норма.
Якість продуктів. Теж «назад в ссср», де усюди написано красиво «ГОСТ», а намішано гімно та палки.
Якість продуктів харчування на росії, це хімія, пальмова олія й хімія. Це ж саме зараз на окупованих територіях. Ковбаси називають якимись вичурними назвами, по типу «дворянская», «царская», «кремлевская», «советская та самая», але загалом, це страшна суміш.
Якось у соцмережі злили скрини розмови з працівником Луганського м’ясокомбінату, де він пише знайомому, що вони не їдять ковбасу, яку їм дають на зарплату, бо «с фронта и с больниц к нам на завод идет много фарша, если бы не он, колбасу делать было бы не из чего». Все це потім назвали розіграшем, але, але, але.
Ціни в ОРДЛО шалені. То люди стараються їздити щось купити до Ростовської області, яка зараз має фінансовий підйом саме через приток покупців з ОРДЛО. Так, були часи, коли усе було навпаки. Коли з Ростовської області їхали купити на Луганщину якісні продукти харчування, отримати якісні медичні послуги у приватних лікарнях.
От жили ж, да? А потім захотіли, як у срср. Що людей манить у тому гетто? Не знаю. От саме цьому й досліджую цю тему.
А ще ось, що цікаво. Усі ці мрії та бажання людей кремль вивчає та нотує. Дуже ретельно, я вам скажу. Потім усі бажання та мрії критичної більшості він проваджує у рекламі, пропаганді, обіцянках, виступах політиків.
Й не тільки мрії, а й очікування від влади. Наприклад, організація голоду у світі, чи якісь величезні здобуття на росії, які б поклали світ на коліна. Щоб дати людям цей результат, на росії, як й у срср, роблять приписки, тобто показують неправдиві дані з «перемог», «збору зернових» та «надоїв».
Це дуже цікаво.
Спочатку в соцмережах починається масово запускатися калейдоскоп з дописів на тему цін. Чи нормальні, чи за дорого, чи влаштовує якість, за задоволені продавцями. Це не опит, а звичайні пости, як від людей, хтось скаржиться, хтось «крик души», хтось вихваляє. Однак, це з’являється в один час й його багато. Звісно ж такі дописи провокують обговорення, де люди висказують свої думки, бажання, мрії.
Здебільшого це «всех барыг расстрелять», «почему правительство не контролирует», «взять бы торгашей и на фронт».
Й коли соціальний вибух в суспільстві плавно перетікає в соцмережі, тут же з’являється закон, наказ, виступ когось з росії чи з «влади» «республік», які усе це, що мріє народ, йому й обіцяють.
Й покарання за завищення цін, з рейди громадянського контролю, й «на фронт торгашей», й ручне керування ціноутворенням.
Люди радіють, «путин за нас переживает». Люди чекають «вот-вот расстреляют», люди мріють «вот –вот цены в копейках». Насправді, ніхто нічого з омріяного не робить. Якісь показові рейди на телекамеру й все. Бо ж усі розуміють, що таке ринкова економіка, яка існує навіть на росії. Але люди продовжують жити у мріях «ось-ось ручне керування цін».
А я, дивлячись на це, мрію про економічну та юридичну освіту для громадян України десь так з дитсадка й до старості. Бо саме освітнє невігластво є основною причиною лівацьких ідей, любові до містики ліки з «мощей царя миколи» та ідей плоскої землі, які є фундаментом руського миру.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
