У головному військовому храмі міністерства так званої оборони РФ проходила церемонія освячення Персня Всевладдя Володимира Володимировича Путіна над Україною. Патріарх Кирило чаклував з кадилом і святою кротовухою над кашкетом Гітлера, щоб той прийшов і провів обряд, як треба.
Про це у своєму новому фейлетоні пише визнаний майстер сатири Василь Рибніков, інформує UAINFO.org.
— Гітлер, ти тут? — запитав Кирило вп'яте за вечір. — Гітлер, ти прийшов?
— Так, — сказав Путін.
— Владім Владімович, якщо ви будете постійно заважати, нічого не вийде, — скипів Кирило, але швидко окстився і додав: — Зрозумійте, Гітлер вас боїться, як вогню.
— Знайшов кого… — почав було Пригожин, але потім теж окстився і сказав: — Знайшов кого викликати. Давайте краще дух Байдена викличемо, він там, напевно, зовсім без нашого газу замерз.
Кадиров встав і на знак протесту пішов у ризницю.
— Байден, ти тут? — запитав Пригожин через хвилину.
— Тута, дон, — несподівано пролунав голос духу. Він ніби йшов з ризниці. Всі здригнулися, Путін сховався під стіл.
— Замерз я савсем, дон, — поскаржився дух Байдена. — Гинирал Суровікін даканав мене, він велікій палковводець, дон.
— Так? — здивувався Путін.
— Вік вівця ні єбат, — забожився дух Байдена. — Постав його, Вова, дон, начальником Генштаба сваіво, дон, а Пірігожіна — Міністром аборони, дон, а цих підирасів Шойгу і Герасімова ариштуй, дон. Радю тобі також, дон, Персня Всевладдя свого, дон, оддати Кадирову Рамзану, дон, йому воно потрібніше.
— Ні! — сипло скрикнув Путін. — Це моє золотце.
— Падабру-паздарову, дон, — м'яко наполягав дух Байдена.
— Та хто ти взагалі такий, щоб вирішувати, кому дістанеться перстень?! — вибухнув Медведєв. — Гаразд би ще мені! Все-таки я…
— Моє золотце, — вперто сказав Путін, напираючи на слово "моє". — А от щодо Герасимова…
— Та підор він, — швидко сказав Пригожин. — Чорт #баный. Нам нічим воювати, у нас немає снарядів, там хлопці гинуть за нас, хочуть щоб начальником Генштабу був Суровікін, а Герасимов — підор!
— Сам ти підор, — сказав Герасимов невпевнено. — Ти навіщо злодієві Курарі на зоні шкіряну дудку відкрутив?
— Та всього разочок-то смикнув! — поспішно перебив його Пригожин. — А там на фронті пацани гинуть, а ти чорт й…
— Гітлер, ти тут? — запитав патріарх Кирило.
— Так, — сказав Путін.
Кирило в серцях шваркнув кашкет Гітлера на підлогу і пішов у ризницю.
— А от скажіть мені, товаришу Герасимов, — неприємним голосом почав Путін, — за що це вас так Залужний любить? Книжки ваші, каже, всі прочитав. Що ви йому там такого написали?
— Нічого я не писав, — похмуро пробурчав Герасимов. — Я і писати-то не вмію.
— Владім Владімич, а можна ваш перстень поміряти? — жадібно видихнув Медведєв. — Я ж екстрасенс, син Вольфганга Амадея Мессінга, так от, нещодавно мені снилася Ванга, і вона сказала…
— Ні! — сипло скрикнув Путін. — Це моє золотце.
— Падабру-паздарову, дон, — м'яко наполягав дух Байдена.
— Та хто ти взагалі такий, щоб вирішувати, кому дістанеться перстень?! — вибухнув Медведєв. — Гаразд би ще мені! Все-таки я…
— Моє золотце, — вперто сказав Путін, напираючи на слово "моє". — А от щодо Герасимова…
— Та підор він, — швидко сказав Пригожин. — Чорт #баный. Нам нічим воювати, у нас немає снарядів, там хлопці гинуть за нас, хочуть щоб начальником Генштабу був Суровікін, а Герасимов — підор!
— Сам ти підор, — сказав Герасимов невпевнено. — Ти навіщо злодієві Курарі на зоні шкіряну дудку відкрутив?
— Та всього разочок-то смикнув! — поспішно перебив його Пригожин. — А там на фронті пацани гинуть, а ти чорт й…
— Гітлер, ти тут? — запитав патріарх Кирило.
— Так, — сказав Путін.
Кирило в серцях шваркнув кашкет Гітлера на підлогу і пішов у ризницю.
— А от скажіть мені, товаришу Герасимов, — неприємним голосом почав Путін, — за що це вас так Залужний любить? Книжки ваші, каже, всі прочитав. Що ви йому там такого написали?
— Нічого я не писав, — похмуро пробурчав Герасимов. — Я і писати-то не вмію.
— Владім Владімич, а можна ваш перстень поміряти? — жадібно видихнув Медведєв. — Я ж екстрасенс, син Вольфганга Амадея Мессінга, так от, нещодавно мені снилася Ванга, і вона сказала…
— Ні! — закричав Путін, роздягнувся догола, вліз на вівтар, сів навпочіпки і замилувався Перснем Всевладдя. — Моє золотце, нікому, нікому, чуєш?
— Але перстень посилив б мої провидчі здібності, — наполягав Медведєв. — Одягнувши його, я зміг би прозріти все, що трапиться зі світом в наступному році, — як Євросоюз піде під воду, в Америці переможе повстання індіанців, а оскільки індіанці — це стародавні росіяни, Америка увійде до складу Росії на правах суб'єкта федера…
Захопившись, він ніби ненароком простягнув руку до персня, але Путін зашипів, як змія, і вкусив його за палець. Медведєв скрикнув і відскочив на кілька кроків, проте погляду від персня не відводив.
— А давайте всі хором покличемо Гітлера, — запропонував Пригожин, якому все це вже набридло. — Гіт-лер, Гіт-лер, Гіт-лер!
— Я тут, син мій, — сказав з ризниці Гітлер. — За словами Володимира возлюбаха єсмь, Персня вялік Всевладне має це він в ім'я Моє Гітлерово передахом негайно Кирилу златорогому, Патріарху всемилостійшому…
— Ті чьо бля, дон, бля, — пролунав з ризниці голос духу Байдена. — Шакал бородатий, дон, мой Перстень собі підмутити вирішив? Ось тобі, дон, умри!
Кілька хвилин з ризниці чулися свист кинджала, дзвін ланцюгів кадила і несамовиті крики. Всі завмерли, гадаючи, хто переможе — Байден або Гітлер. Путін не звертав уваги ні на що, крім свого персня. Нарешті, двері ризниці відчинилися, і з них вийшов закривавлений патріарх Кирило. Під пахвою він тримав здивовану голову Кадирова.
— Віддай персня, озолочу, — велів він Путіну. — Очко облігаціями обклею.
— Не віддам! Моє золотце! — зашипів Путін, відскочив назад і потрапив у чіпкі обійми Медведєва.
— Ні, моє, — сказав Медведєв, стискаючи руки на його горлі. Обидва покотилися по підлозі, лягаючись і кусаючись.
— Чорт, я ж просто хотів стати міністром оборони, — буркнув Пригожин, дістав пістолет, застрелив Кирила і прицілився було в Герасимова, проте той проломив йому голову канделябром зі свічками за упокій "Вагнера", заволодів вогнепальною зброєю і спробував втекти, але зіткнувся у дверях з журналістом Соловйовим.
— Перемога, панове! — вигукнув Соловйов. — Байден замість краватки вдягнув георгіївську стрічку, Зеленського заварили в танку, польські найманці взяли штурмом Варша…
Ззаду нечутною тінню виник Гіркін і перерізав йому горлянку ножем.
— Ти чого? — здивувався Герасимов.
— А він обзивався, — сказав Гіркін і штрикнув Герасимова під ребро. Герасимов рефлекторно натиснув на спусковий гачок. Обидва померли миттєво.
У бійці Путіна і Медведєва переміг, звичайно, Путін, але перед смертю заступник голови Радбезу встиг відкусити йому палець з перснем, і він кудись покотився.
— Моє золотце, — буркотів Путін, повзаючи по підлозі в пошуках втраченого. Одне око президента Росії висмоктав Медведєв, інше бачило погано. — Де ж ти, моє золотце?
Назустріч йому повз поранений Рогозін.
— Моє золотце, — буркотів він. — Моє золотце, повернися до мене!
— І тобі, дурень, Перстень Всевладдя над Україною знадобилося? — гірко запитав Путін. — Від нього самі проблеми, повір.
— Який перстень? — здивувався Рогозін. — Я жопу свою шукаю.
І вони стали шукати удвох.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
