В Україні дуже багато проблем, але менш ніж за 20 років Україна навчилася ходити. Білорусі та Росії все ще належить навчитися ходити
Днями в редакції НВ зустрічався з колегами з Білорусі, 17 осіб. Люди, які змушені були виїхати зі своєї країни після того, як Лукашенко запустив безпрецедентні репресії, пише у своєму блозі головний редактор НВ Віталій Сич, інформує UAINFO.org.
І головний меседж, який виніс для себе: «Хвалити Господа, як добре, що ми в Києві (при всіх його недоліках), а не в Мінську. Як добре, що свого часу ми змогли вирватися із системи координат авторитаризму і неповаги до людини».
Нехай у Києві брудніше, ніж у Мінську, але тут немає фізичного страху за своє життя і за те, що ти робиш свою роботу, і життя б'є ключем, висловилися самі хлопці й дівчата.
Колег дивує наявність в Україні муніципальних ЗМІ, тому що там немає жодних, крім державних. А у нас немає ніяких, крім приватних. Так, дикі, але вільні і конкурентні. І в кожному місті є приватні ЗМІ, в Одесі, Харкові тощо, але монополії немає ні в кого.
Читайте також: Поглинання Білорусі Росією є найкращою відповіддю на питання "за що стояв Майдан", – Іванов
У Білорусі немає виборних мерів, всі мери призначаються президентом, тому і нема потреби у власних ЗМІ.
Білоруських хлопців і дівчат цікавить те, коли проходять вибори, і політики розміщуються з рекламою в медіа, як це відбувається. Зазвичай розміщуються на комерційних умовах, як і всі. У Білорусі немає виборів, великої агітації на вулицях і політичної конкуренції.
В Україні медіа — це інститут. Як і виконавча влада, законодавча і судова. Журналісти можуть владі в Україні не подобатися, але заперечувати їх влада не може, це інститут. Свого часу депутат від Партії регіонів Віталій Журавський запропонував законопроєкт і спробував ввести кримінальну відповідальність для журналістів за наклеп. Звісно, що це насправді була спроба заткнути всіх розслідувачів. Це був останній законопроєкт Журавського, його злила навіть Партія регіонів.
У багатьох за кордоном складається враження, що в Україні багато корупції. Але це правда лише почасти. В Україні — дика свобода слова, і про всі корупційні справи багато пишуть і говорять. Ніхто не знає масштаб корупції в країнах, де про неї не можна говорити. Наприклад, у сусідів.В Україні не можна вкрасти вибори. Ось просто так, більше не можна. У день виборів проходять шість конкуруючих один з одним екзитполів, вони оголошуються о 21.00 і практично не відрізняються від офіційних результатів виборів. Якщо екзитполи різнитимуться навіть на 6% з офіційними даними, особливо щодо партії або кандидата влади, станеться великий скандал. У Білорусі немає екзитполів.
В Україні конкурентна політика. Дика, але конкурентна. Ви не можете просто всіх нагнути, вам потрібно сподобатися виборцям, відповідати на питання шалених журналістів і поважати права інших фракцій у парламенті, навіть якщо ви вважаєте, що вони — ідіоти.
Читайте також: Куса: "Білорусь ніколи не стане союзною державою Росії за влади Лукашенка"
Мінські журналісти сумно дивуються київським таксистам, які захоплюються Лукашенком і тим, що він зміг зберегти державні заводи. Кийок у дупі швидко скоригував би світогляд.
Війна з Росією каталізувала суспільні процеси і змусила всіх виробників переорієнтуватися на інші ринки. Якщо до 2014 року Росія становила 40% українського експорту, то тепер менше ніж 10%. Тепер українські товари скеровуються в ЄС, Південно-Східну Азію і Близький Схід. Нові стандарти виробництва і сертифікації.
В Україні дуже багато проблем, але менш ніж за 20 років Україна навчилася ходити.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
Білорусі та Росії все ще належить навчитися ходити.
