Вистріл нардепа Пашинського і право українців на зброю

31 грудня народний депутат від «Народного фронту», заступник голови фракції Сергій Пашинський завдав вогнепального поранення звичайному громадянину України В’ячеславу Хімікусу. Після цього нардеп, за свідченням журналістів та адвоката постраждалого, спокійно поїхав відпочивати у Альпи. Кримінальне провадження порушене, але про його результативність говорити не доводиться. Крім того, недавно в Інтернеті з’явився запис розмови Пашинського і Корбана, в якій перший просить відпустити з-під варти організатора тітушок на Дніпропетровщині. У цій розмові також можна почути й інші думки нардепа, які свідчать про його приналежність до особливої касти сильних світу цього і певний прояв манії величі. Зараз є багато версій, що ж сталося між нардепом і В’ячеславом Хімікусом на трасі під столицею. Звісно нардеп запевняє, що на нього напали першим. Натомість потерпілий говорить, що Пашинський взагалі міг його вбити і цілився у груди. Очевидним є те, що нардеп так чи інакше спробував продемонструвати свою «крутість» на передноворічний трасі перед чоловіком, який сказав йому кілька «міцних слів». А після цього інциденту відправився на відпочинок у Європу.
Для Сергія Пашинського те, що звичайний громадянин насмілився виразитися про нього в поганому тоні, стало спусковим механізмом, який привів до вогнепального вистрілу. Цей вистріл насправді, міг стати смертельним, якби куля пошкодила стегнову артерію. На щастя, так не сталося. Але подія викликала широкий суспільний резонанс. Хоча і вершина українського політикуму залишилась переважно мовчазною і не коментувала подію під Києвом. Однак, знову у дискусіях в Інтернеті та в публічному просторі постало питання: а чи не потрібно все-таки надати українцям право на придбання і носіння вогнепальної зброї. Адже, нардеп, представник правлячої коаліції і людина з широкими зв’язками, скористався зброєю в ситуації, коли можна було спокійно обійтися без цього. А ось інший громадянин України, який нічим не гірший за народного депутата, такої можливості не мав. Виходить, що будь-який представник влади має право стріляти під час звичайної сварки на трасі. А от інша людина такого права позбавлена. Та ще й правоохоронні органи під час розслідування явно не зможуть бути незалежними, адже Пашинський має великі зв'язки. А зв’язки в нашій державі поки що важливіші за справедливість і істину. Та й хто повірить висновкам дискредитованих давно судів і прокуратури?
То ж чи мають право українці на володіння вогнепальною зброєю? У цього питання є багато як прихильників, так і противників. Основними противниками виступає переважно влада. Більшість нинішньої політичної еліти категорично проти того, щоб надавати українцям право на носіння зброї. Свою позицію вони аргументують тим, що зброя на руках у багатьох може викликати непрогнозовані наслідки. Мовляв, зросте кількість збройних нападів та грабежів. Будуть вбивства і взагалі мало не апокаліпсис. Також можновладці пояснюють, що у роки війни не можна давати право на легальне володіння вогнепальною зброєю, оскільки це приведе до ще більших ризиків в державі, яка і так наповнена нею. З деякими аргументами влади частково можна погодитися. З іншого боку, більшість з них є досить поверхові. Вони більше свідчать про те, що правлячі нині політики побоюються народного гніву. А народний гнів значно потужніший, якщо в руках громадян є зброя. А от беззбройний натовп якраз і вигідний владі та притуплює відчуття відповідальності за державну політику.
Американці не дарма пишаються своїм правом на володіння зброєю. Для них це ознака вільного громадянина, який бере участь у державних справах. Спроби позбавити їх цього права викликають спротив і обурення. Американці чудово знають, що влада буде значно більше дослухатися до думки народу, який володіє вогнепальною зброєю, ніж до думки беззахисного народу. Та й ще в Декларації про незалежність США 1776 року зазначено, що громадяни мають право на повстання у випадку утисків з боку уряду. Так, можливо вільне володіння зброєю створює трохи вищий рівень ризику її використання не за призначенням. Але американці вважають, що такий ризик виправданий. Бо ризик того, що влада розслабиться і проводитиме антинародну політику, якщо в громадян заберуть зброю, значно вагоміший і грунтовніший. На Заході вільний громадянин має право володіти зброєю. А ось у Росії та Україні таке право має лише держава і уповноважені особи. У підсумку, ми бачимо неефективну державну машину і чиновників, які працюють на себе, але не на країну. Можливо б, у наших владних еліт було б набагато більше совісті та страху, якби вони знали, що корупція і провальна політика можуть вивести на вулиці не просто мирних протестувальників, а озброєних громадян, які нагадають, хто є джерелом влади. Це мало б стимулювати їх працювати значно продуктивніше і бути чеснішими. Однак, монополія на силу поки що належить виключно державі. Результат ефективності роботи такого державного механізму ми можемо бачити у рейтингах рівня життя, корупції та інвестиційної привабливості, а також у ВВП на душу населення.
Якщо ж подивитися на ситуацію більше прагматично, то попри заборону на вільне володіння зброєю, вона наявна на руках у великої кількості осіб. І це не лише ті, хто є високопосадовцями, міністрами, нардепами, прокурорами та суддями чи працівниками інших установ. Насправді право на володіння зброєю у корумпованій країні з високим рівнем злочинності може купити кожний. І часто зброю на руках мають якраз ті, хто її мати не повинен. В тому числі і кримінальні елементи. Тобто виходить парадоксальна ситуація: зброя є у можновладців, бандитів і тих, хто отримав на неї право різними способами. А ось законослухняні порядні та чесні громадяни переважно зброї не мають. І в них дуже обмежена можливість захистити себе перед різними загрозами. Скажімо, кримінальні банди, які орудують в державі, усі мають повно зброї. Бандити, які здійснюють грабежі, теж часто зі зброєю. А от рядові українці – ні. З одного боку нам кажуть: якщо зброя буде у всіх, хто почнеться масова стрілянина. Але, по-перше, зброю не мають отримати всі, а лише ті громадяни, які чесні перед законом і не скоювали правопорушень та є психічно здоровими. Крім того, наявність зброї сама по собі дисциплінує і зобов’язує. По-третє, злочинець перед тим як скоїти злочин добре подумає: чи варто йому наражатися на небезпеку і проникати у дім чи грабувати перехожого, який може дати відсіч. І, по четверте, представники влади будуть поводитися значно порядніше, якщо знатимуть, що відповідати за свої вчинки доведеться перед озброєним народом, а не беззахисною масою. Звичайно, право на зброю в сучасному українському суспільстві є непростим питанням. Але воно заслуговує на те, щоб його розглянути на найвищому рівні. Тоді самозакоханих нардепів, які з будь-якої причини хапаються за пістолети, поменшає.
Святослав Ворон для replyua.net
Горячая тема: Пономарь: очень много новостей, и почти все связаны с Россией

Источник