Казарін: Єдиний шанс Москви на перемогу в нинішній війні – це домогтися внутрішнього розбалансування України

Економічна криза і девальвація гривні призвели до погіршення рівня життя населення, що породжує невдоволення в суспільстві. Бідність – найбільш сприятливе середовище для популізму: сьогодні в Україні є чимало політиків, які експлуатують віру людей в одномоментні зміни на краще. Проблема лише в тому, що їхні рецепти не працюють. Як передає replyua.net, про це на своїй сторінці в Facebook пише журналіст, блогер Павло Казарін.
Сьогодні українська макроекономічна стабільність критично залежить від західної фінансової підтримки. При цьому, той же МВФ готовий надавати кредити лише під виконання чіткої програми дій, один із пунктів якої полягав у встановленні ринкових тарифів на послуги ЖКГ. Після того, як нинішній український Кабінет міністрів виконав цю вимогу, ряд українських політиків стали експлуатувати ідею зниження тарифів. При цьому вони не хочуть обговорювати ті наслідки, якими загрожує такий крок, як, наприклад, припинення міжнародного кредитування української економіки.
Крім того, чимало популістів експлуатують ідею неефективності Мінських угод. Вони пропонують розірвати їх і почати військовий наступ на позиції бойовиків. Той факт, що в цьому випадку у Москви буде можливість звинуватити Україну в порушенні домовленостей і вимагати зняття з Росії санкцій – їх, мабуть, не бентежить. А якщо врахувати, що на Донбасі української армії протистоять російські війська – то ніякого бліцкригу не вийде. Зате вдасться переконати весь світ у принциповій недоговороздатності Києва.
Третій спосіб тиску Москви на Київ – це посилення тих голосів, що вимагають абстрактного миру. І тут є важливий нюанс. З урахуванням того, що Росія виступає в ролі агресора, будь-який антивоєнний марш в Москві проходить під умовним гаслом «досить воювати з Україною». А будь-який аналогічний мітинг у Києві стане неофіційним закликом «досить захищати Україну».
Зрештою, мир у війні не буває абстрактним – він завжди досягається за рахунок поступок. Якщо це спільні поступки, то виходить компроміс. Якщо поступки односторонні правильно називати такий мир капітуляцією.