Путін погрожує Україні і світові ядерним ударом. І, водночас, готує собі виправдання таких дій. Що зупинить "імператора світу", який не відбувся?
Йому свербить така можливість. Адже доля світу вже була в його руках. Він сам вважав свою армію непереможною, закачуючи в неї мільярди нафто і газодоларів, які Росія отримувала від продажу енергоносіїв. Путін вважав свій план ідеальним. Масований удар по Україні, триденний марш бронеколон, які квітами зустрічають «визволені з американського полону українці». Яких згодом мали переназвати малоросами і викреслити з російських підручників всі згадки про Україну. Окупація всієї України, розстріли патріотів України під музику святкового концерту «визволителів». Все ж ніби було складено, ніби пазл, пише для НВ журналіст Дмитро Тузов, інформує UAINFO.org.
Не маю сумнівів, що Путін планував не лише захоплення українських активів, одного з найпотужніших у світі агросектору, атомних об'єктів та електростанцій. Путін планував відновити військовий потенціал імперії, мобілізуючи до своєї армії українців. І вже у такій, посиленій людським і економічним ресурсом конфігурації, вдарити по Європі. Яку Путін ненавидить, зневажає і боїться одночасно. Так, боїться, я не обмовився. Боїться ідей, свободи, цінностей, які загрожують його імперії. І в цій моделі нового світопорядку, мільйони українців, поставлені під російську гвинтівку, разом з дагестанцями, кадирівцями, бурятами, та іншими народами нинішньої Росії, мали бути гарматним м’ясом нової світової війни.
Читайте також: Грабський: Ядерний шантаж Путіна – блеф і політична гра. ВІДЕО
Власне, мобілізація до російської армії на захоплених українських територіях, підтверджує ці наміри Путіна. Російський диктатор і не приховував своїх планів щодо Заходу, коли по суті скомандував країнам НАТО, щоб вони демілітаризувались до рівня і кордонів 1997 року і в стійці «струнко» чекали на російські танки у Варшаві, Празі, Братиславі, Бухаресті та в інших європейських столицях. І все це — під пильним оком Китаю, який не втручається у війну. Але давно роздратований «гегемонією» євроатлантистів.
Путін не звик до спротиву його наказам. Путін в принципі не звик до спротиву. Вступаючи військами в Україну, він був майже живим богом, якого росіяни канонізували за життя, ніби живого фюрера часів підйому Третього Рейху. Дії живого бога не підлягають обговоренням. І Путін помилився. Послизнувся на першому ж пункті свого глобального плану. Українці перетворили його «величну» армію на жалюгідне видовище. Істота, яка була живим богом і майже імператором всього Всесвіту та його околиць, перетворилась на лузера, якого примушують чекати під телекамерами ті, до кого в своєму минулому житті, до нападу на Україну, Путін ставився з презирством. Як до мікробів, не вартих його уваги. Тепер російський диктатор нагадує затисненого у бункері щура, якому вже ніколи не бачити лаврового вінка великих імператорів, які підкорювали світ і народів одним за одним. Але він досі цього не розуміє. Він думає, що зможе все відіграти і примусити світ схилитись перед ним. Стати на коліна перед страхом застосування ще радянської ядерної зброї.
Читайте також: Путіну не вдається стримати розкол між пропагандою та силовиками, – ISW
Думаю, Путін хоче застосувати ядерну зброю. Але боїться. Він хоче минулої імперської величі і помсти. І він готується до неї. Остання інформаційна спецоперація, озвучена найвищою ланкою путінських підлеглих із звинуваченнями України у застосуванні «брудної» атомної бомби, це підтверджує. Путін погрожує Україні і світові ядерним ударом. І, водночас, готує собі виправдання таких дій. Що зупинить «імператора світу», який не відбувся? «Вождя народів», який втратив вже добру (кваліфіковану і підготовлену) частину своєї армії і латає її схопленими на вулицях російських міст чоловіками і примітивними іранськими дронами з бензиновими двигунами від мопедів? Деморалізованого і розгубленого Путіна зупинить розуміння того, що застосування ядерної зброї у будь-якому варіанті, включно з тактичними ядерними снарядами, стане тією дією, яка поховає залишки російської армії і саму Росію у її нинішньому вигляді — з диктатором на чолі і з виконавцями його плану. Плану, основою якого є війна, руйнування, воєнні злочини.
Залякуючи світ, Путін дуже сподівається побачити в його очах страх. Цей страх треба подолати. Природа цього страху, ймовірно, йде з часів Другої світової. Але тоді мільйони українців поклали свої життя, наближаючи перемогу країн антигітлерівської коаліції, яку російські історики переписали під потреби російської пропаганди. У 2010 році Путін заявив, що Росія виграла б війну і без України. Звісно, це брехня. Гіпотетичне твердження, правдивість якого ніхто не зможе перевірити. Бо історія не має умовного способу. Але навіть в цих словах — невпевненість російського диктатора. Це означає, що думка, яку він озвучує, мучить його — що було б з Росією, якби не було України?
Нині історія дає цивілізованому світу шанс — зупинити імперію, яка вирішила силою зброї поневолювати незалежні народи. Україна і цивілізований світ мають захистити не лише свої цінності. А й саме право на існування. І показати російському фюреру, що він зазнає такого удару, який приведе його, путінський режим до стану, що несумісний з існуванням цього режиму. У цивілізованого світу для цього є всі можливості — дипломатичні, інформаційні і військові. І не бійтеся — Росія програвала багато війн, які потім вона переписувала під свої перемоги. А без України та її ресурсів путінському режиму ніколи не перемогти Цивілізацію.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
