Блокада ДНР і ЛНР як засіб прискорити закінчення війни

Минулого тижня розпочався перший етап акції з блокади ДНР і ЛНР. Активісти поки що заблокували лише кілька напрямків та залізничну колію на Луганщині. До повної блокади сполучення з окупованими територіями ще далеко. Однак вже тепер дії блокувальників викликали чималий резонанс. Очевидно, що сама ідея заблокувати торгівлю з окупантами дуже не сподобалася комусь у вищих ешелонах української влади. Не сподобалася вона і олігархам, які по суті і є владою в Україні. У медіа з’явилися повідомлення про те, що блокувати ДНР і ЛНР не правильно. Що так ми ніколи не повернемо території і налаштуємо проти себе місцевих мешканців. У інформаційному просторі несподівано з’явилися невідомо звідки «експерти», які почали лякати українців: як же ми обійдемося без благодатного вугілля від окупантів. Треба сказати, що влада теж не залишилась осторонь. СБУ відкрила кримінальну справу і заявила про мільйонні збитки від блокади. Тільки не уточнила, хто саме несе ці збитки. Глава уряду Володимир Гройсман також дав зрозуміти, що не підтримує блокади окупованих територій. Президент робить вигляд, що не бачить того, що відбувається. Нардепи десь відпочивають на зимових канікулах. Голова Донецької ОДА Павло Жебрівський заявляє, що блокада приведе до зупинки шахт і цілих 100 тисяч шахтарів Донбасу поповнять лави російських бойовиків в пошуках нової роботи. А тут ще й нове загострення військових дій на Сході, які дехто пов’язав з початком блокади.
Ми живемо у дуже дивній реальності. З одного боку влада каже нам, що йде війна, що Росія – окупант, тому не можна в жодному випадку розхитувати ситуацію всередині країни і протестувати. З іншого боку ніхто не вводить візовий режим з Росією. Російські банки спокійно працюють в Україні і отримують рефінансування. Нам кажуть про війну, але ж офіційна її назва – АТО. Українцям розказують про все нові і нові санкції проти Москви. І в той же час успішно торгують з Кримом та ДНР і ЛНР. З одного боку гинуть українські солдати, а з іншого контрабанда успішно йде на окуповані території і повертається з неї. Цікаво, що відчувають українські бійці на фронті, коли бачать як повні вагони курсують між Україною і ДНР та ЛНР? У нас нібито і війна. Але війна з повноцінними торговими відносинами. У світовій історії таких дивних прикладів симбіозу війни та торгівлі не було. Неможливо собі уявити, щоб з початком військових дій між СРСР і Третім Рейхом у Німеччину продовжувалися поставки сировини. Але в нас можливо все. Можливо саме тому транспортні шляхи сполучення попри бойові дії залишаються неушкоджені. Адже по ним відбувається рух товарів для наших олігархів.
Коли українському суспільству розповідають, що Крим і Донбас обов’язково будуть повернуті Україні, то не кажуть, яким чином це відбудеться. Може в уряді думають, що станеться диво і одним чудовим ранком Москва зникне з поверхні планети? Але див на світі не буває. Тому треба розробляти стратегію повернення окупованих територій. Стратегії є різні. Обмежувати себе у засобах не потрібно. Може бути економічна стратегія. Може бути військова чи ідеологічна. Всі вони потребують комплексу дій та цілеспрямованої державної політики. І Україна має повне право вдаватися до будь-яких засобів та не звітувати перед світом. Але очевидним є те, що сучасна влада немає нііякої стратегії повернення Донбасу і Криму. Її стратегія полягає в тому, щоб все залишалось як і є. Щоб війна нібито була, але дипломатичні стосунки з агресором існували. А головне – щоб і під час війни можна було заробити. А заробити там звісно можна. Контрабандні потоки процвітають і приносять великі прибутки. Олігархи почувають себе чудово, не зважаючи на кризу. Одні воюють, інші торгують. Ось така подвійна реальність.
Яким чином можна прискорити процес повернення Донбасу і Криму? Напевно в першу чергу зробити їх підтримку Росією якомога дорожчою. Економіка Російської Федерації перебуває в не найкращому стані. Чим більше грошей вона витрачатиме на підгодівлю Криму і Донбасу, тим більші проблеми матиме. Агресор має понести максимальні втрати. Але як він може їх понести, коли українська влада успішно торгує з окупованими територіями і постачає їх усім необхідним? Торгові операції приносять прибутки олігархам та бойовикам. Відсутність економічної блокади дозволяє певною мірою підтримувати мінімально необхідний рівень життя у Донецьку та Луганську. Якби ДНР і ЛНР опинилися в економічній блокаді, це б прискорило їх крах. Влада цих утворень продемонструвала б свою повну неспроможність керувати. А мешканці окупованих територій побачили б, що без України вони не здатні вижити. Якщо ж Росія взяла б на себе повне забезпечення ДНР і ЛНР, то її фінансові ресурси дуже швидко б вичерпалися. Чи витягне Москва крім Криму повне забезпечення Донбасу? Якщо так, то наскільки її вистачить? ДНР і ЛНР існує тому, що існують економічні зв’язки з Україною. Україна розплачується з бойовиками за вугілля. Олігархи ведуть торгівлю. Деякі генерали та правоохоронці не без прикриття влади займаються контрабандою. Життя триває.
Щодо беззубої позиції української влади, яка дуже не хоче блокувати ДНР і ЛНР, то вона називає лише один більш-менш адекватний аргумент. Мовляв, Україні потрібно близько 9 млн тонн вугілля антрацитної групи з окупованих територій. Без нього українські ТЕС зупиняться і в нас зникне електроенергія. Насправді ж це вугілля видобувається на шахтах, частина з яких належить олігарху Ринату Ахметову. І воно потрібне ТЕС, які також належить Ринату Ахметову та входять до компанії ДТЕК. Якщо за три роки уряд та олігарх Ахметов не спромоглися знайти альтернативи донецькому вугіллю, значить вони свідомо це не робили. Якщо українські ТЕС за три роки не перевели на вугілля газової групи, отже це було нікому не потрібно. Але чому через це має страждати народ? Чому через таємні домовленості влади та олігархату Україна має фінансувати народногосподарський комплекс ДНР і ЛНР та забезпечувати надприбутки для Рината Ахметова? Може потрібно зобов’язати Ахметова перевести його ТЕС на вугілля іншої групи або змусити купувати вугілля з інших джерел? А якщо не погодиться, то націоналізувати ДТЕК?
Економічна блокада руйнує схему наживи корумпованих чиновників та олігархів з війни на Донбасі. Також вона ставить керівництво ДНР і ЛНР у безвихідне соціально-економічне положення. Якщо Росія буде витрачати ресурси на підтримку окупованих територій, це приведе до прискореного спустошення її резервів. В кінці кінців, вести одночасну війну та торгувати з ворогом є тактикою, яка ніколи не приведе до перемоги та деокупації. Навпаки, війна і торгівля означає лише те, що війна комусь вигідна і на ній добре наживаються. Треба відкинути подвійні стандарти і мораль. Або Росія ворог і на Сході йде війна. Або ж Росія разом з ДНР і ЛНР – вигідні торгові партнери. Допоки не буде усунуто подвійних стандартів, доти нам не бачити перемоги і повернення окупованих територій.
Святослав Ворон для replyua.net
Горячая тема: Військові ЗСУ увійшли до Комінтернового – реакція соцмереж

Источник