В цій статті:
• Як НКЦПФР готується до регулювання ринку та коли чекати закон
• «Ми не будуємо стіну — ми будуємо двері»: як працюватимуть іноземні біржі в Україні
• Податок на прибуток, пільговий період та майбутнє криптообмінників
• Арештовані криптовалюти і біткоїн-резерв
«Ринок віртуальних активів в Україні не створюють законом. Він уже є», — каже голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Олексій Семенюк. Потенційно саме НКЦПФР стане головним регулятором для індустрії. Дійсно, вже багато років поспіль Україна потрапляє до топів у рейтингах прийняття криптовалют серед населення, проте регулювання ринку відсутнє й досі.
Сама Комісія протягом усього процесу написання та переписування варіацій законопроєкту про віртуальні активи то фігурує як основний регулятор, то як один з варіантів, то взагалі піддається сумнівам у спроможності справитися з цією задачею. Семенюк очолив НКЦПФР у січні і наразі все вказує на те, що мʼяч знаходиться на полі Комісії і вона таки стане головним наглядачем за ринком криптовалют.
Ми поговорили із Олексієм Семенюком про те, як відомство під його керівництвом готується взяти на себе цю роль, наскільки готовий профільний законопроєкт, що відбувається з оподаткуванням та чого після легалізації чекати криптообмінникам та біржам.
Як НКЦПФР готується до регулювання ринку та коли чекати закон
Ще нещодавно дехто, включно з Данилом Гетманцевим, публічно сумнівався у спроможності НКЦПФР бути регулятором крипторинку. Але наразі знову йде мова про те, що вона стане головним регулятором. Що насправді змінилося в самій НКЦПФР як в інституції?
Я вважаю це питання абсолютно нормальним. Більше того — ненормально було б, якби його не ставили. Питання «чи спроможна інституція виконувати цю функцію» має ставитися постійно і до будь-якого регулятора, а не лише тоді, коли йдеться про новий мандат.
Так влаштований весь професійний світ. Оцінка фінансового сектору від Міжнародного валютного фонду, peer review IOSCO, скринінги європейських наглядових органів — це і є інституціоналізоване питання «доведи, що ти спроможний». Його ставлять регуляторам країн G7 так само, як і нам. Ніхто на це не ображається. Ти або проходиш перевірку, або не проходиш.
Тому я не сприймаю ту дискусію як докір. Я сприймаю її як правильно поставлене питання, на яке треба дати вимірювану відповідь. І в мене вона є.
Перше — структура. Комісія перейшла на монодепартаментну модель: зі 176 структурних одиниць до 142, мінус 19,3%. Це не про економію. Це про те, що ресурс перерозподілений з адміністрування у наглядову функцію — тобто саме туди, де він знадобиться під новий мандат.
Спроможність вимірюється темпом — і темп у Комісії зараз такий, якого не було. Ми готові.
Друге — міжнародний контур. Підписані меморандуми з BaFin і Японським агентством фінансових послуг, пройдено скринінг IOSCO, готується статус спостерігача в ESMA. Це не про престиж. Регулятор віртуальних активів без каналів обміну інформацією з іноземними колегами — це фікція, бо цей ринок транскордонний за своєю природою. Ми будували цей контур заздалегідь, ще до того, як питання мандату стало актуальним.
Третє — візія. Стратегічна розбудова фондового ринку, яка розкладається на велику кількість окремих кроків, які вже сьогодні реалізуються. Приклад: разом з профільним Комітетом Верховної Ради з питань податкової та митної політики ми розробили доволі складний законопроєкт про секʼюритизацію, що вже пройшов перше читання, на завершальному етапі закон про добровільні пенсійні фонди, законопроєкт про особові інвестиційні рахунки, законопроєкт про інститути спільного інвестування, а також ряд інших нормативно правових документів, що практично створюють нові інструменти на ринку капіталів, а також дають можливості українцям створювати власний капітал. Це складні конструкції, доведені від концепції до тексту, за який голосує зала.
Я не прошу вірити на слово. Спроможність вимірюється темпом — і темп у Комісії зараз такий, якого не було. Ми готові.
На Incrypted Conference прозвучало, що фінальний текст законопроєкту може бути готовий вже в серпні. Що вже узгоджено остаточно, а що є й досі відкритим питанням?
Одразу поставлю рамку: серпень — це про текст, а не про сесійну залу. Календарем голосувань керує парламент, і я не буду вдавати, що він за мною.
Що закрито: насамперед розподіл повноважень — НКЦПФР як основний регулятор ринку віртуальних активів із чітко зарезервованим переліком компетенцій Національного банку. Цей перелік погоджений, і предметом торгу він не є.
Далі — класифікація активів за логікою MiCA: токени, привʼязані до активів; токени електронних грошей; інші віртуальні активи. Закритий периметр ліцензування постачальників послуг і пруденційні вимоги до них: капітал, порядок зберігання активів клієнтів, відокремлення клієнтських активів від власних, фінансовий моніторинг. Погоджено обмежувальний режим на період воєнного стану і девʼятимісячний строк на підзаконні акти.
Що відкрито: перше — податковий блок. Ставка, база, момент виникнення податкового зобовʼязання, тривалість пільгового періоду.
Друге — блок юстиції: статус віртуального активу як обʼєкта арешту, конфіскації і виконавчого провадження. Це не наша компетенція, але без цього закон не працює — і саме там зараз найповільніше.
Третє — перехідні періоди: скільки часу ринок отримає на приведення себе у відповідність. Це предметний торг з індустрією, і він ще не завершений.
Загалом текст готовий приблизно на 90%.
Законопроєкт про криптовалюти в Україні пройшов перше читання. Що далі? 05.09.2025 Читати
Криптовалюти — лише один пункт роботи Комісії. Скільки ресурсу реально дістається крипторинку?
Скажу як є. Основне навантаження Комісії — це класичний ринок капіталу: близько 150-200 рішень щомісяця, нагляд за учасниками, секʼюритизація, пенсійні фонди, індивідуальні інвестиційні рахунки, муніципальні облігації. Віртуальні активи сьогодні — це насамперед робота над законопроєктом і підготовка підзаконної бази. Це одиниці людей, а не департамент.
І це нормально. Не можна витрачати державний ресурс на ринок, де в тебе немає мандату.
Саме тому ми перебудували структуру заздалегідь. Ресурс, вивільнений з адміністрування, — це і є те, з чого будуватиметься нова наглядова функція. Плюс автоматизація: частину рутинних процесів ми вже перевели на інструменти, які рік тому здавалися екзотикою.
Але прикрашати не буду. Нагляд за віртуальними активами — це інша професія. Це блокчейн-аналітика, цілодобовий моніторинг, фахівці, які на ринку коштують дорожче за будь-яку державну вилку. І девʼять місяців на підзаконні акти — дуже стислий строк.
Тому моя позиція публічна і послідовна: регулятор має фінансуватися ринком, а не бюджетом. Це стандартна європейська модель і частина нашої ширшої реформи врядування. Інакше мандат буде на папері, а нагляду не буде.
«Ми не будуємо стіну — ми будуємо двері»: як працюватимуть іноземні біржі в Україні
Закон переписують, щоб синхронізувати українське регулювання з європейським MiCA, але не повністю. Де українська версія свідомо відходить від MiCA?
Я б сформулював інакше: ми не відходимо від MiCA — ми відкладаємо ті її частини, які фізично не працюють у країні з валютними обмеженнями та воєнним станом. Це різні речі.
Перше і головне — воєнний стан. MiCA написана для економіки з вільним рухом капіталу. У нас діють валютні обмеження. Тому на перехідний період передбачається обмежене коло авторизованих осіб і обмежений набір операцій. У MiCA такої конструкції немає і бути не може. Це тимчасове рішення, а не концептуальне розходження.
Друге — стейблкоїни. У Європейському Союзі токени електронних грошей лягають на вже готове законодавство про електронні гроші. В Україні вони одразу впираються у валютне регулювання: токен, привʼязаний до долара, — це питання не лише регулятора ринку, а й монетарної політики. Тому тут наша модель обережніша за європейську.
Ми не відходимо від MiCA — ми відкладаємо ті її частини, які фізично не працюють у країні з валютними обмеженнями та воєнним станом.
Третє — податки. MiCA взагалі не регулює оподаткування, це чиста регуляторна рамка. У нас ринковий і податковий блоки йдуть одним пакетом. Це українське рішення, продиктоване простою логікою: без податкової визначеності ринок не вийде з тіні.
Четверте — модель регулятора. MiCA залишає державам свободу у виборі національного компетентного органу. Ми обрали гібрид: основний регулятор — Комісія, із зарезервованими компетенціями Національного банку там, де актив торкається грошового обігу.
І пʼяте — обсяг. Ми не імплементуємо одномоментно весь супутній пакет ЄС. Це свідомий вибір: краще запустити працюючу базу, ніж ухвалити ідеальний текст, який ринок не зможе виконати.
Якщо НКЦПФР стане головним регулятором, вона відповідатиме за ліцензування криптокомпаній. Чи означає це, що біржі для роботи з українськими користувачами обовʼязково матимуть зареєструватися в Україні? А якщо ні — доведеться обмежити доступ українцям?
Логіка тут така сама, як у MiCA, і вона не про прапор у реєстрі. Вона про активне пропонування послуг.
Якщо компанія цілеспрямовано працює з українським клієнтом — рекламується тут, має інтерфейс українською, приймає гривню, підключає українські платіжні рішення, тримає локальну підтримку — вона надає послуги в Україні. І тоді потрібна авторизація.
Якщо ж український користувач самостійно, без жодного маркетингу з боку компанії, відкриває рахунок на іноземній платформі — це інша ситуація. У європейському праві це називається зворотним запитом клієнта. Ми не збираємось карати людину за власний вибір.
Тобто, відповідь така: ми не будуємо стіну — ми будуємо двері. Але двері мають бути єдиними для всіх. Українська компанія не може працювати за суворішими правилами, ніж іноземна, яка обслуговує тих самих клієнтів. Для цього не обовʼязково переносити весь бізнес — потрібна авторизована особа, яка відповідає за клієнта тут.
І про стратегічну перспективу. Ціль — взаємне визнання з Європейським Союзом. Саме тому ми пишемо закон MiCA-сумісним. Коли це станеться, питання «реєструватися тут чи там» зніметься саме собою.
Багато українських криптокомпаній зареєстровані в Естонії, на Кіпрі, в ОАЕ. Що конкретно в новому законі має змусити їх повернути юрисдикцію в Україну?
Я не вдаватиму, що закон когось «змусить». Не змусить. Юрисдикцію не повертають законом. Її повертають тоді, коли працювати тут стає дешевше і безпечніше, ніж там.
Компанія обирає юрисдикцію за трьома критеріями. Розберімо по черзі.
Доступ до клієнта. Сьогодні український бізнес з іноземною ліцензією не може легально рекламуватися в Україні і фактично не працює з корпоративним клієнтом. Українська авторизація цю стелю знімає.
Банківське обслуговування. Це болюча точка, і я назву її прямо: сьогодні криптокомпанія в Україні фактично не має нормального банківського обслуговування, бо банк не розуміє, кого саме він обслуговує. Ліцензія робить клієнта зрозумілим для комплаєнсу. Це одна з головних причин, чому бізнес пішов.
Передбачуваність. Замість сірої зони, де кожна операція — потенційне кримінальне провадження, зʼявляється визначений податковий і наглядовий режим.
Юрисдикцію не повертають законом. Її повертають тоді, коли працювати тут стає дешевше і безпечніше, ніж там.
І головний довгостроковий аргумент: українська ліцензія, побудована за MiCA-сумісними правилами, — це шлях до європейського ринку. Іноземна структура в третій країні цього не дає.
Але я не обіцяю масового повернення. Поки зберігаються валютні обмеження, частина бізнесу залишиться зовні. Це чесна відповідь.
Податок на прибуток, пільговий період та майбутнє криптообмінників
Що відбувається з оподаткуванням криптовалют? Чи вже відомо, яким воно буде точно?
Спершу рамка: оподаткування — це компетенція Міністерства фінансів і податкового комітету, не Комісії. Тому я говорю про конструкцію, а не про остаточні цифри.
Що вже закладено концептуально і, на мою думку, є правильним. Перше — податок виникає при виході у фіат, а не на кожному обміні одного активу на інший. Це принципово: інакше активний користувач мусив би рахувати сотні податкових подій на рік, і система просто не адмініструвалася б.
Друге — оподатковується прибуток, а не оборот.
Третє — передбачений пільговий перехідний період для активів, набутих до набрання чинності законом. Це і є механізм виходу з тіні: людині треба дати економічно розумний спосіб задекларувати те, що вона накопичила за десять років.
Що залишається відкритим: точні ставки, тривалість пільгового вікна, порядок обліку витрат і, окремо, звітність постачальників послуг та обмін інформацією за міжнародними стандартами. До другого читання це ще зміниться, і я б не радив орієнтуватися зараз на конкретні цифри.
Моя позиція як регулятора проста: податок має бути таким, щоб його платили. Краще ширша база і помірна ставка, ніж висока ставка і порожня база. Ми ще не оподатковуємо ринок — ми його спершу створюємо.
У Києві та інших містах давно працюють криптообмінники — і фізичні точки, і онлайн. Що з ними станеться після закону: їх легалізують, ліцензують чи закриють? І чи не піде готівковий сегмент повністю в тінь?
Обмін фіату на віртуальний актив — це класична регульована послуга в європейській логіці. Отже: не закриваємо, а ліцензуємо. Але ліцензія означає реальні вимоги — капітал, ідентифікація клієнта, фінансовий моніторинг, звітність, зберігання коштів клієнтів окремо від власних.
Онлайн-сегмент адаптується відносно легко: там уже є процедури верифікації, і для багатьох гравців це радше питання документів, ніж перебудови бізнес-моделі.
Готівковий сегмент не зникне від заборони. Він зникне тоді, коли легально стане дешевше, ніж нелегально.
Фізичні точки з готівкою — найскладніше, і я цього не приховуватиму. Готівкова операція без ідентифікації — найвищий ризик з точки зору фінансового моніторингу. Тут будуть найжорсткіші вимоги, і частина гравців їх не витримає.
Тепер про тінь. Так, ризик реальний, і я його визнаю. Але аргумент «а раптом підуть у тінь» не є аргументом проти регулювання, бо сьогодні цей сегмент у тіні на сто відсотків.
Питання не в тому, чи буде тінь. Питання в тому, яку її частку ми виведемо на світло.
Звідси головний принцип дизайну: якщо вартість ліцензії виявиться вищою за ризик роботи в сірій зоні — ми програємо. Готівковий сегмент не зникне від заборони. Він зникне тоді, коли легально стане дешевше, ніж нелегально. Тому вимоги мають бути пропорційними до масштабу оператора — і це саме те, що ми зараз обговорюємо з індустрією.
Майнінг і стейкінг у публічній дискусії майже не звучать. Як їх кваліфікуватимуть — як послугу, як дохід, як щось інше? І чи готова Комісія їх регулювати?
Майнінг. З точки зору регулювання ринку це не фінансова послуга. Це господарська діяльність з виробництва. Питання майнінгу — це питання енергетики, оподаткування прибутку і митного режиму на обладнання. Це не наш периметр, і ми на нього не претендуємо. Ліцензувати майнера як фінансову установу було б регуляторним абсурдом.
Стейкінг складніший, і тут є розвилка. Якщо людина стейкає самостійно, зі свого гаманця, тримаючи власні ключі, — держава тут не потрібна. Це не послуга, це використання власного майна.
Якщо ж сервіс приймає активи клієнтів, тримає ключі і обіцяє дохідність — це вже дві регульовані функції одночасно: зберігання активів клієнтів і фактичне управління ними. І далі виникає найважливіше питання: якщо дохідність гарантується, це може кваліфікуватися вже не як стейкінг, а як залучення коштів.
Тому наш підхід такий: регулюємо не технологію, а відносини. Тест простий — у кого ключі і хто несе ризик. Некастодіальний стейкінг лишається поза периметром. Кастодіальний з обіцяною дохідністю — всередині, з вимогами до відокремлення активів клієнтів і розкриття ризиків.
Чи готова Комісія? Чесно — цей блок потребує окремих підзаконних актів, і він буде одним із найскладніших у девʼятимісячному вікні. У Європейському Союзі остаточної відповіді теж поки немає, і ми уважно дивимось на практику ESMA.
Арештовані криптовалюти і біткоїн-резерв
У червні Україна вперше передала АРМА арештовані активи — понад 8,3 млн USDT. Хто відповідатиме за зберігання, безпеку ключів і продаж такої криптовалюти?
Спершу рамка: управління арештованими активами — компетенція АРМА, і я не коментую ані конкретне провадження, ані дії колег. Але кейс важливий, бо він оголив системну прогалину.
В Україні вперше передали державі арештовані криптоактиви на понад $8,3 млн 27.06.2026 Читати
Держава вперше отримала актив, для якого в українському праві ще немає ані стандарту зберігання, ані процедури оцінки, ані легального каналу реалізації. Тут три питання, на які сьогодні немає відповіді в законі.
Перше — ключі. Хто їх тримає, чи є мультипідпис, чи розділені повноваження ініціювання і підтвердження транзакції, хто це аудує. У світі держави, які не подумали про це заздалегідь, втрачали арештовані активи не через хакерів, а через власних співробітників.
Друге — час. Волатильний актив може знецінитися, поки триває процес. Потрібна визначена процедура: за яких умов і за якою методологією актив реалізується, не чекаючи вироку.
Третє — майданчик. Сьогодні в Україні немає жодного ліцензованого оператора, через якого держава могла б цей актив легально продати.
Наша роль тут методологічна, і ми готові її взяти. Принцип простий: стандарт зберігання для держави має бути не мʼякшим за той, який ми вимагатимемо від приватного ринку. Інакше регулювання втрачає моральну підставу. І це, до речі, найсильніший аргумент на користь ухвалення закону: держава вже тримає криптоактиви, а стандарту ще немає.
Раніше звучала ідея — і був зареєстрований законопроєкт — про включення віртуальних активів до золотовалютних резервів України. Що ви думаєте про таку ініціативу?
Це не питання Комісії. Структура золотовалютних резервів — виключна компетенція Національного банку, і вона до того ж є предметом зобовʼязань у межах програми з Міжнародним валютним фондом. Оцінювати ініціативу по суті — не моя роль.
Що можу сказати як фахівець з ринків. Резервний актив має відповідати трьом критеріям: висока ліквідність, низька волатильність, безумовне прийняття контрагентами. Це не ідеологія, це стандарти управління резервами. Кожна держава прикладає ці критерії до кожного класу активів самостійно.
В Україні зареєстрували законопроєкт про створення крипторезерву 11.06.2025 Читати
Але сама поява такої дискусії — симптом правильний. Вона насправді про інше: чи вміє держава взагалі поводитися з цифровим активом. І кейс з переданими АРМА коштами показав, що поки що не дуже.
Тому я б розставив послідовність так: спершу законодавча база, стандарти зберігання, облік і ліцензована інфраструктура. Потім — розмова про баланс держави. У зворотному порядку це не працює ніде.
Яка ваша особиста позиція щодо криптовалют? Чи вірите ви в їхнє майбутнє?
Моя віра не має жодного значення для мільйонів українців, які вже тримають віртуальні активи. Вони їх тримають — а держава сьогодні не знає про це нічого. Держава поки не визначає правила гри там, де багато інших цивілізованих країн світу це роблять. Прийшов час зробити цю сферу цивілізованою та безпечною.
Чи був у вас особистий досвід взаємодії з криптовалютами або іншими сегментами ринку — наприклад, з NFT?
Розділю два різні питання, бо їх часто змішують.
Чи розумію я, як це працює технічно — так, і вважаю це обовʼязковою умовою для цієї посади. Неможливо регулювати те, чого ти не бачив зсередини: як влаштований гаманець, чим кастодіальне зберігання відрізняється від некастодіального, як виглядає ончейн-аналітика, де саме рвуться ланцюжки в кейсах відмивання. Ми провели десятки зустрічей з індустрією, включно з розробниками протоколів. Це частина роботи.
Чи торгую я активами, які збираюсь регулювати — ні. І це принципова позиція. Голова регулятора, який має позицію в активі, втрачає право на будь-яке рішення щодо цього ринку. Цей стандарт діє для акцій та облігацій, і немає жодних причин робити виняток для віртуальних активів. Розуміти — обовʼязково. Торгувати — ні.
Щодо NFT: регуляторно нас цікавить не картинка, а конструкція. Якщо токен посвідчує унікальний предмет колекціонування — це поза нашим периметром. Якщо ж під токеном стоїть частка, дохід або зобовʼязання емітента — це вже фінансовий інструмент, з усіма наслідками. Форма не має значення. Значення має те, що саме людина насправді купила.
Мій фінальний посил: ринок віртуальних активів в Україні не створюють законом. Він уже є. Законом його виводять зі стану, де держава про нього нічого не знає, а людина в ньому нічим не захищена. Ринок віртуальних активів в Україні вже існує. Питання не в тому, чи його регулювати — а в тому, чи держава встигне зробити це раніше, ніж ринок остаточно піде в чужі юрисдикції.
Сообщение Стіна чи відчинені двері для криптоіндустрії: голова НКЦПФР про регулювання ринку в Україні, податки та долю обмінників появились сначала на INCRYPTED.
