Не так давно українці були неприємно здивовані необ’єктивним і антиісторичним рішенням Польського Сейму, який назвав події на Волині у роки Другої світової війни геноцидом поляків. Хоча сама постанова була прийнята ще у середині липня, Верховна Рада спромоглася дати відповідь лише 8 вересня. Але сам зміст постанови українського парламенту був відверто кажучи ніяким. Можливо, в нардепів залишалися ілюзії, що в польської сторони вистачить розуму не нагнітати ситуацію. Але слабкість, байдужість і відсутність національної гідності провокує ще більшу наглість з боку сторони, яка живе імперськими ілюзіями. Так само сталося у випадку з Україною.
У Польському Сеймі з’явилася постанова, яка передбачає притягнення до кримінальної відповідальності всіх, хто заперечує факт геноциду поляків на Волині українськими націоналістами. Також вводиться кримінальна відповідальність за заперечення злочинів УПА, які нібито співпрацювали з Третім Рейхом проти громадян Другої Речі Посполитої. Таким чином польська влада хоче закріпити свій погляд на причини конфлікту на Волині і поставити поза законом усіх, хто міркує значно глибше чи просто по інакшому. А потім винести це не міждержавний рівень.
Якщо Польща буде продовжувати в такому ж дусі, то може взагалі визнати національно-визвольну боротьбу українців злочинною. І що Україна отримала Волинь завдяки геноциду польського населення. Така постановка питання є глибоко небезпечною і не сприятиме порозумінню між двома народами. Польський погляд на події у роки Другої світової війни на теренах Західної України все більше уподібнюється до колоніально-імперського. Польща по суті вже зараз заперечує право українського народу на самовизначення, оскільки оголосила УПА злочинною організацією. Отже, боротьба українців за власну державу, за логікою Сейму, була злочинна за своєю суттю.
Україну останнім часом все більше звинувачують у тому, до чого вона не була причетна. А все тому, що українські правителі теперішнього часу не здатні дати адекватну відповідь. Образно кажучи, вони просто жують соплі, або стають на коліна перед тими, хто сам би мав покаятися за злочини проти українського народу. Ким була Польща для України упродовж багатьох століть? Поляки ще з середини 14 століття взяли курс на загарбання українських земель. Спочатку це була Галичина. Потім частина Поділля. А у 1569 році їм дісталася фактично вся Україна.
Яку політику проводила Річ Посполита по відношенню до українців? Це була типова колоніальна політика країни, яка експлуатує свою колонію та її ресурси. Відбувалася колонізація українських земель польською шляхтою. Українські селяни ставали кріпаками польських панів. Українські міста поступово стали осередками польського впливу. Соціальний гніт поєднувався з національним. Українська шляхта полонізовувалася. Українська мова і культура набули характеру другосортних. Польща робила все можливе, щоб українська держава ніколи не виникла. Робила це послідовно і системно. Козацькі повстання тих часів, рух гайдамаків – свідчення того, що українці не хотіли миритися з відведеною їм роллю в Речі Посполитій.
У 20 столітті нічого власне не змінилося. Польща ще у 1918 році почала збройну агресію проти новоутвореної української держави ЗУНР. У 1919 році вона завдала удару по УНР з заходу, в той час як більшовики душили її зі сходу. У 1921 році Річ Посполита та РСФРР підписали Ризький мир, за яким поділили українські та білоруські землі між собою. Ризький мир дуже нагадує пакт Молотова-Рібентропа 1939 року. Ті ж самі підходи, той же стиль і почерк. От тільки тепер жертвою стала сама Польща.
У першій половині минулого століття поляки прагнули будь-якою ціною не допустити створення самостійної України. Вони вважали Волинь і Галичину своїми територіями і здійснювали політику осадництва – колоніального заселення українських земель польськими селянами з метою зміни етнічної карти регіону. Землі, заселені українцями, були найбіднішими. Річ Посполита не дбала про їх економічний розвиток. Вона дбала в першу чергу про те, щоб ці землі завжди залишилися у її складі.
У роки Другої світової війни польський уряд в еміграції поставив перед загонами Армії Крайової завдання: забезпечити входження Волині до складу Польщі після закінчення війни. Волинь стала ареною протистояння між поляками, які хотіли закріпити цю територію за собою, не маючи на те жодного права, і українцями, які боролися за право на власну державу на своїх землях. Потім була операція «Вісла» і зміна етічної карти Холмщини, Підляшшя та інших українських територій у складі Польщі.
Здавалось би, усіх цих фактів більше як достатньо, щоб українська влада могла дати рішучу відповідь польському Сейму. І у відповідь на звинувачення у геноциді нарешті назвати речі своїми іменами та відкрити полякам очі на історичні факти якими вони були. Але президент Порошенко, міністр зовнішніх справ Клімкін, уряд та парламент мовчать. Їх ніби і не дуже обходить, що українську гідність принижують. Адже звинувачення у геноциді може потягнути за собою вимогу компенсацій та репарацій в майбутньому. А мовчанка за те, що Сейм вводить кримінальну відповідальність за «злочини націоналістів» означає одне: вводиться відповідальність за те, що українці боролися за власну державу, а українській владі всеодно.
Можливо Порошенко і його оточення думали змовчати і перечекати. Але практика показує, що коли держава не спроможна дати відповідь на приниження, її принижуватимуть ще більше. Поляки так і не отримали гідну, серйозну відповідь на свої претензії. Тому продовжують нагнітати це питання. Україна ж виглядає як хлопчик для биття. Тому що еліти, які нею керують, далекі від розуміння національного інтересу.
Настав час перестати ховати голову в пісок і дати відповідь. Ніхто у цьому світі не поважає слабких, економічно нерозвинутих і не здатних постояти за себе. Польща ніколи б не наважувалася подібним тоном висловлювати у бік Німеччини, хоча німці під час війни вчиняли масові розправи над поляками. Але Сейм чомусь не висуває німцям звинувачення у геноциді польського населення. Він висуває ці звинувачення країні, яка сама тривалий час була колонією Польщі, позбавленою будь-яких прав. Цю просту істину слід пам’ятати, коли мова йде про міжнародну політику.
Святослав Ворон для replyua.net
Горячая тема: Украинские хакеры организовали трансляцию Гимна Украины в Крыму – реакция крымчан (ВИДЕО)
Корпоративное такси в Польшу и Молдову — это комфорт, оперативность и надежность для бизнеса
В современном бизнесе время — не просто деньги, а стратегический ресурс. Особенно это актуально для компаний, которые активно взаимодействуют с...
Read moreDetails
