Закінчився триста тридцять п'ятий день війни. Путінські вояки вирішили розпочати ще один наступ – на Вугледар. Вони, правда, на нього вже наступали, і не раз, але тепер почали ще одне, нове. Втім, за добу вони так нікуди й не рушили. Тобто цей наступ має таку ж негативну успішність, як і наступ на Оріховому та Гуляйполі, розпочатий кількома днями раніше. Принаймні – поки що. Сподіваємося, що й надалі ситуація не зміниться.
В іншому –ситуація така ж як і вчора. Західні спостерігачі говорять про якісь обмежені успіхи ЗСУ в районі Кремінної. Але поки що Генштаб це ніяк не коментує і я теж утримаюся від оцінок, пише у своєму блозі Альфред Кох, інформує UAINFO.org.
У медіа багато повідомлень про те, що західні партнери радять Залужному залишити Бахмут. Типу: овчинка вичинки не варта, навіщо втрачати людей через населений пункт, який не має жодного особливого значення і втрата якого ніяк не вплине на перебіг війни. Але, я думаю, Залужний краще знає, що має значення, а що – ні. Принаймні мені хочеться в це вірити.
Зрозуміло, ситуація на фронті тривожна. Хороших новин небагато. Але було б нерозумно їх чекати в умовах, коли потихеньку починається давно очікуваний наступ росіян.
Тепер кілька місяців ми тільки й чутимемо від російських “військорів” про те, як браві російські десантники (морська піхота, вагнерівці, ополченці "ДНР" тощо) ось уже четвертий тиждень беруть село Гадюкіне і як героїчно гинуть хоробрі мобіки з якоїсь Богом забутої Кандалакші у безперервних атаках на позиції укронацистів.
Так і уявляю собі Путіна-Карабаса, якому Шойгу-Дурімар бадьоро рапортує: "Ще десять тисяч відер, сеньйоре, і золотий ключик у нас у кишені!" Вся трагедія тільки в тому, що це не відра з брудною, болотяною жижею, а живі люди. Які, втім, легко на цю жижу перетворюються…
Однак, для Путіна та Шойгу це не має жодного значення. Для них все це навіть не комп'ютерна гра (вони не знають, що це таке), а олов'яні солдатики, розставлені в дитячій. І вони лежать на підлозі і, дивлячись на них збоку, примовляють: “Ах ти так? Тоді я ось звідси кину кіннотників! Тик-дик, тик-дик… Ура! Вжик-вжик, Бабах! Все! Я переміг!".
Морально недорозвинені, інфантильні люди, які не розуміють масштабу вчиненого ними злочину і при цьому малодушні нікчеми, які бояться визнати очевидну поразку. І це єдині причини, через які війна ще триває.
Якби вони були дорослішими й сильнішими, вже давно б або викинули білий прапор і сіли на лаву підсудних, або просто пустили собі кулю в лоба. Але вони вважають за краще вбивати інших, щоб самим пожити ще хоч трохи… "Помри сьогодні, а я — завтра". Старий табірний принцип, описаний Варламом Шаламовим, став девізом цілої країни. Як усе це знайоме та зрозуміле. Як це огидно і безпросвітно.
І тому вони починають новий, настільки ж безглуздий і безнадійний, як і всі попередні, наступ. І тому з новою силою гребуть по російських містах та вєсях нових рекрутів, і змушують працювати у три зміни заводи з переробки металобрухту на металобрухт. І мільйони людей, замість займатися творчою працею, зайняті тим, що виробляють нікому не потрібні старі танки та бронетранспортери, в яких, як у мідному бику Молоха, згоряють їхні діти.
І тому вже навіть найперші пацифісти в Європі зрозуміли, що немає жодних шансів переконати Путіна та його оточення зупинитися. Що немає жодних аргументів, за допомогою яких можна було б їм довести, що вони не мають жодного шансу. Путінською бандою рухає дитячий кураж та тваринний страх за свою шкуру. Вони глухі до голосу розуму і совісті тому, що вони не мають ні того, ні іншого.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
