Проблема оподаткування лізингових платежів українських авіакомпаній на користь нерезидентів потребує вирішення не лише на майбутнє, а й щодо вже відкритих податкових та кримінальних проваджень. Врегулювати суперечності може узагальнююча податкова консультація (УПК) Міністерства фінансів України. Оскільки УПК не є нормативно-правовим актом і не створює нових податкових норм, а роз'яснює порядок застосування чинного законодавства, її висновки враховуватимуться і під час розгляду спорів, які виникли раніше. Такий підхід уже використовувався Мінфіном для усунення неоднозначностей у податковому законодавстві, пише УНН.
Авіакомпанії зіткнулися з проблемами через нове трактування лізингу літаків і вертольотів
Із 2024 року Державна податкова служба та Бюро економічної безпеки почали перекваліфіковувати лізингові платежі українських авіакомпаній на користь нерезидентів у роялті. Це призвело до податкових претензій та кримінальних проваджень щодо мінімум пʼяти українських авіаперевізників.
Ключова суперечність полягає у правовій кваліфікації таких операцій. Авіакомпанії сплачують іноземним власникам повітряних суден орендну або лізингову плату за користування літаками. Натомість в БЕБ трактують операції як оренду не повітряного транспорту, а обладнання і розглядають такі платежі як роялті, що передбачає інший порядок їх оподаткування.
При цьому відповідні положення Податкового кодексу та міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування діяли і до 2024 року. Законодавчих змін, які б безпосередньо встановлювали новий порядок оподаткування таких операцій, не було. Водночас авіакомпанії успішно проходять податкові перевірки і, за даними Державної податкової служби, претензію щодо авіалізингу мав лише один перевізник.
Представники авіагалузі вказують, що авіалізинг є світовою практикою і жодна країна не трактує його як роялті. Для галузі ця суперечність має системний характер, адже понад 80% повітряних суден українських комерційних авіаперевізників перебувають у лізингу. Відповідно, неоднозначне трактування таких платежів створює ризики для переважної більшості авіакомпаній.
Ситуацію ускладнює те, що через повномасштабне вторгнення росії український повітряний простір залишається закритим для цивільних польотів, а вітчизняні авіакомпанії змушені вести діяльність за кордоном для того, щоб зберегти свій флот і персонал. Попри це, протягом 2022–2025 років підприємства авіагалузі сплатили до українського бюджету майже 27 млрд грн податків і зборів.
Додатковий тиск за таких обставин створює ризики втрати ліквідності, скорочення діяльності та навіть припинення роботи окремих авіаперевізників.
Для врегулювання ситуації вони звернулися до Міністерства фінансів України, яке як регулятор може поставити крапку в різночитаннях законодавства. Мінфін погодився напрацювати узагальнюючу податкову консультацію (УПК), щоб вирішити проблему. Наразі Українська авіатранспортна асоціація створила робочу групу для підготовки конкретних прикладів некоректного трактування операцій з лізингу та напрацювання проєкту узагальнюючої податкової консультації, який планує передати на розгляд міністерства.
Усунення неоднозначного трактування законодавства на майбутнє не вирішить проблему повністю. Адже претензії контролюючих органів охоплюють попередні податкові періоди. Саме тому представники авіагалузі наполягають на необхідності комплексного врегулювання ситуації, яке дозволить не лише запобігти новим спорам, а й створить правові підстави для вирішення вже існуючих.
УПК Мінфіну може поставити крапку в суперечностях щодо авіалізингу
Варто розуміти, що УПК не встановлює нових правил оподаткування, а роз'яснює, як правильно застосовувати вже чинні положення законодавства.
Відповідно до пункту 52.6 статті 52 Податкового кодексу України, Міністерство фінансів аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність застосування окремих норм законодавства, та затверджує узагальнюючі податкові консультації. При цьому Порядок надання УПК, затверджений наказом Мінфіну від 27 вересня 2017 року №811, прямо визначає, що такі консультації "не є нормативно-правовими актами".
Це принципова юридична відмінність. Нормативно-правовий акт може встановлювати нові правила поведінки, змінювати права та обов'язки учасників правовідносин. Натомість УПК лише пояснює порядок застосування законодавчих положень, які вже існують, а не створює нові податкові норми.
Саме ця особливість створює юридичні підстави для врахування висновків УПК під час розгляду спорів, які виникли до її затвердження.
Чому УПК може застосовуватися до вже існуючих податкових спорів
Питання застосування УПК до попередніх податкових періодів безпосередньо пов'язане з її правовою природою.
Оскільки УПК не є нормативно-правовим актом, до неї не можна механічно застосовувати правила щодо набрання чинності новими законодавчими нормами. Вона не змінює правове регулювання, а роз'яснює зміст положень, які діяли раніше.
Тому, якщо Мінфін визначає правильний порядок застосування норми Податкового кодексу, що залишалася незмінною протягом багатьох років, відповідне роз'яснення може використовуватися для оцінки операцій, здійснених у цей період.
Водночас слід враховувати, що УПК не має автоматичної зворотної дії. Проте її висновки можуть бути використані як аргумент у вже існуючих спорах, якщо вони стосуються тих самих норм законодавства, які діяли на момент здійснення відповідних операцій.
Інакше виникає правова суперечність, бо однакові операції, здійснені за незмінного законодавства, отримують різну податкову кваліфікацію лише залежно від того, коли Мінфін оприлюднив своє роз'яснення.
Особливого значення це набуває у випадку авіалізингу, адже податкові претензії до авіакомпаній стосуються саме минулих періодів.
Якщо майбутня УПК підтвердить певний порядок оподаткування лізингових платежів на підставі норм, які діяли протягом десятиліть, її висновки мають враховуватися під час розгляду відповідних спорів.
Мінфін уже використовував УПК для усунення суперечностей щодо чинних норм
Практика Міністерства фінансів свідчить, що узагальнюючі податкові консультації неодноразово використовувалися для врегулювання неоднозначностей, які вже виникли під час застосування законодавства.
Зокрема, наказом від 19 січня 2021 року №22 Мінфін затвердив УПК щодо застосування окремих положень Податкового кодексу до фінансових установ та компаній, які здійснюють виключно лізингову діяльність.
Метою консультації було усунення різного трактування відповідних положень податкового законодавства. Тобто Мінфін роз'яснював норми, які вже діяли та застосовувалися на практиці, а не встановлював нові правила оподаткування.
Інший приклад — наказ Мінфіну від 3 серпня 2018 року №673, яким було затверджено чотири узагальнюючі податкові консультації з питань ПДВ. Вони стосувалися, зокрема, оподаткування операцій постійних представництв нерезидентів, документального підтвердження знищення основних засобів та передачі майна у фінансовий лізинг. Мінфін сформував єдиний підхід до застосування чинних норм замість раніше наданих суперечливих роз'яснень.
Аналогічний механізм було використано у наказі Мінфіну від 12 січня 2022 року №7 щодо окремих питань обліку платників податків. Підставою для підготовки консультації стала неоднозначність застосування законодавства, зміни до якого були ухвалені ще у 2014 році, яка створювала передумови для податкових спорів.
Наведені приклади підтверджують, що Мінфін має практику усунення суперечностей у застосуванні чинного законодавства без внесення змін до самого Податкового кодексу. Ці рішення демонструють можливість перегляду підходів контролюючих органів до правовідносин, які вже існували на момент затвердження цих консультацій.
Для українських авіакомпаній принципово важливо, щоб майбутня узагальнююча податкова консультація не обмежувалася визначенням порядку оподаткування лізингових платежів на майбутнє.Адже в такому випадку вона запобігатиме виникненню нових спорів, але не вирішить проблему вже здійснених податкових донарахувань та відкритих кримінальних проваджень.
Безумовно, сама по собі УПК не скасовує податкових повідомлень-рішень та не припиняє розслідування кримінальних проваджень. Проте вона буде вагомим правовим аргументом під час адміністративного або судового оскарження донарахувань, а також оцінки обґрунтованості претензій правоохоронних органів. Особливо якщо Мінфін прямо визначить, що викладений у консультації підхід випливає з положень Податкового кодексу та міжнародних договорів, які діяли і в попередні податкові періоди.
Важливо також, щоб консультація містила чітку позицію щодо застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування. Представники авіагалузі наголошують, що саме комплексне вирішення проблеми дозволить відновити правову визначеність для українських авіакомпаній, зменшити ризики подальших податкових претензій та створити умови для збереження галузі, яка продовжує працювати й наповнювати державний бюджет попри війну та закритий повітряний простір України.
