Результат виборів 1945 року став більше, ніж сенсацією. Це був політичний землетрус
Причиною програшу була економіка Великобританії, яка після Другої світової перебувала у вкрай тяжкому стані та очікування суспільства, які не почув Черчилль.
Про це на власній сторінці у Facebook пише співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future Анатолій Амєлін, інформує UAINFO.org.
Тезово:
— Британський народ та військові у 1945-му були втомлені від війни
— Житловий фонд був значною мірою зруйнований
— Експорт країни упав утричі, а держборг утричі зріс
— Системної соціальної та економічної політики британці від Консерваторів не бачили
— А виборці бажали змін
— Лейбористи вдало запропонували економічну та соціальну модель, яка відгукнулася у британців і вони прийшли до влади у 1945 році.
— Вони змінили і економічний ланшафт Великобританії та її роль у глобальній системі.
— Багато хто вважає їхній прихід до влади доречним та ефективним (!)
— Але Черчілль зміг зробити роботу над помилками та повернутися до влади у 1951 році. Правда, був уже хворий і через час подав у відставку, залишаючись членом Парламенту
— Якби Черчілль розумів, чого від нього чекає електорат і мав свій економічний план, можливо, світ мав би іншу історію розвитку…
Деталі:
Результат виборів 1945 року став більше, ніж сенсацією. Це був політичний землетрус.
Менш ніж за 12 тижнів до цього Віінстон Черчілль оголосив про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини.
Черчілль не дуже дбав економічні питання (!) , знаючи, що його рейтинг високий. Великобританія мала фінансову підтримку з боку США, а Світова війна ще була закінчена (тривали бої з Японією).
Але він прогадав.
Демократичні вибори відбулися 5 липня 1945 на основній частині території Великобританії.
Це були перші парламентські вибори після 1935 року, що було викликане веденням воєнних дій у Європі під час Другої світової війни.
Лейбористи на чолі з Клементом Еттлі (на фото) здобули рішучу перемогу з великою перевагою над своїми головними конкурентами — консерваторами на чолі з чинним прем'єр-міністром Уїнстоном Черчіллем.
Лейбористи збудували свою передвиборчу кампанію навколо питань про:
— повоєнне відновлення економіки,
— створення загальної зайнятості
— та організацію національної системи охорони здоров'я.
Прем'єр-міністр уряду національної єдності, консерватор Уїнстон Черчілль, сподівався на те, що його особиста популярність, яку він набув під час війни, принесе перемогу консерваторам, так що практично не вів передвиборну кампанію і незабаром поїхав на Потсдамську конференцію (після підрахунку голосів покинути конференцію, яке місце зайняв Клемент Еттлі).
Лейбористська партія під керівництвом Клемента Еттлі прийшла до влади і створила всеосяжну «Державу Загального Добробуту» (!)
Із заснуванням Національної служби охорони здоров'я, яка надає безкоштовне медичне обслуговування всім британським громадянам та іншими реформами на користь .
Банк Англії, залізниці, важка промисловість та видобуток вугілля були націоналізовані (!)
Читайте також: Черчилль, де Голль, Маннергейм: як відомі лідери програвали вибори і поверталися до влади. ФОТО
Найсуперечливішим питанням була націоналізація сталі, яка, на відміну від інших, була прибутковою.
Близько третини (!!!) британської промисловості було передано у державну власність після Другої світової війни і залишалася такою до 1980-х років
Звідки взялися Лейбористи?
Лейбористська партія виросла з профспілкового руху та перших соціалістичних партій та громад кінця 19 століття, таких як Незалежна робоча партія, Фабіанське суспільство та Соціал-демократична федерація
Лейбористська партія знаходиться в лівоцентристському політичному спектрі
Перебуваючи під історичним впливом кейнсіанської економіки , партія виступала за втручання держави в економіку та перерозподіл багатства
Оподаткування партією розглядалося як засіб для досягнення «значного перерозподілу багатства та доходів».
Партія також вимагала розширення прав для робітників та держави загального добробуту , включаючи державну охорону здоров'я
Яка б партія не перемогла на виборах у 1945 р., вона зіткнулася б із втомленою від війни та збіднілою громадськістю та межами своєї політики
Важко успадкувати соціальні проблеми більшої міри тяжкості, як було в ті роки
Більшість довоєнного житлового фонду було пошкоджено або зруйновано внаслідок бомбардувань, і практично не проводилося жодних ремонтів.
Крім того, економіка була в занепаді.
Виборці хотіли покласти край жорсткій економії воєнного часу і не повертатися до довоєнної економічної депресії.Вони хотіли змін (!)
Читайте також: Чи пройде Зеленський "Тест Черчилля"?
Три роки тому, у найпохмуріші дні війни, їм представився дражливий погляд на те, як все могло йти на яскравому світанку перемоги. Економіст Вільям Беверідж об'єднав найсміливіші погляди всіх важливих урядових відомств у єдиний захоплюю
Деякі галузі промисловості, наприклад авіабудування, були набагато більше розвинені та профінансовані, ніж було необхідно, тоді як інші, залізниці та вугільні шахти, перебували в гнітючому стані.
Великобританії знадобилася велика програма переоснащення (!), щоб трансформувати потужності виробництва воєнного часу для використання в мирних цілях
Але ще серйознішими були проблеми платіжного балансу Великобританії.
Під час війни Великобританія втратила близько чверті свого національного багатства, а держборг зріс утричі!
Експорт становить менше ніж 30% довоєнного обсягу.
Британська економіка підтримувалася з 1941 року виключно завдяки Ленд Лізу.
Після війни Великобританія так само потребувала американських товарів і доларів для оплати за них.
Негайною відповіддю стала американська позика у розмірі 3750 мільйонів доларів (50 млрд у сьогоднішніх грошах)
Обіцянка лейбористів захопити панівні висоти в економіці за допомогою націоналізації була анафемою для переконаних торі, але після майже шести років державного управління економікою під час війни вона не здавалася такою радикальною, як до війни, або навіть такою, якою здається. в даний час.
У 1945 році в Британії були мільйони чоловіків і жінок у формі, розкиданих Європою, Далеким Сходом та іншими місцями.
Вони більше, ніж будь-яка інша частина електорату, прагнули змін і кращого громадянського життя (!!!)
Військові проголосували в переважній більшості за лейбористів (!)
Багато дослідників виборів 1945 року вважають, що ключову роль у них відіграла "Daily Mirror", на той час найпопулярніша газета у Великій Британії і, безсумнівно, найпопулярніша серед збройних сил.
У День Перемоги в Європі «Дзеркало» опублікувало надзвичайно сильну карикатуру геніального Філіпа Зека. На ньому було зображено побитого, перев'язаного солдата союзників, що простягає читачеві аркуш паперу з позначкою «Перемога і мир у Європі».
Під малюнком був підпис «Ось вам! Більше не втрачайте».
Лейбористська партія є соціалістичною партією і пишається цим».
Сувора фраза похована у передвиборчому маніфесті партії 1945 року, в якому лейбористи обіцяли взяти під свій контроль економіку та, зокрема, обробну промисловість.
Маніфест передбачав націоналізацію Банку Англії, паливно-енергетичного комплексу, внутрішнього транспорту, чорної металургії. І з більшістю в парламенті більш ніж на 150 осіб важко було протидіяти цій політиці.
Одна за іншою ключові галузі післявоєнної економіки переходили в державний сектор, де вони зазнавали ретельного планового контролю.
Здебільшого поглинання були дуже популярні.
Як приклад: Нове національне управління з вугілля розглядалося не лише як економічний, а й як гуманітарний заклад. У секторі празювали мільони людей у жахливих умовах.
Інші операції з націоналізації було розцінено більш цинічно.
Як тільки Британські залізниці захопили старі регіональні отримувальні мережі, почали ходити жарти про ненадійні, переповнені поїзди, станції, що розвалюються, і старий британський комедійний буфет.
Після початкової ейфорії від націоналізації невдовзі почали з'являтися сумніви.
Державна промисловість була задушена бюрократією та вимогами економічних гуру лейбористів як любителів, так і професіоналів.
Їхні сміливіші ідеї часто зводилися до крихкого балансу між принципом і прагматизмом.
Стало ясно, що незграбна машина державного економічного планування не може забезпечити те, що вимагали виборці і що обіцяли лейбористи:
— повну зайнятість,
— надійні робочі місця із справедливою заробітною платою,
— припинення нормування воєнного часу
— і, можливо, передусім гідні будинки для всіх.
Введення держави "загального добробуту" багато в чому спиралося на роботу двох економістів-лібералів:
— Джона Мейнарда Кейнса, який доводив переваги повної зайнятості та державного стимулювання економіки, та Вільяма Беверіджа.
Народження Національної служби охорони здоров'я в липні 1948 року залишається найбільшою пам'яткою лейбористів.
Це було досягнуто лише після двох років запеклого опору з боку медичного істеблішменту, коли консультанти загрожували страйком, а Британська медична асоціація виливала похмурі попередження про бюрократію та витрати.
Озираючись назад, можна сказати, що для Британії, а також для величезної кількості її підданих у всьому світі було благословенням те, що Вінстон Черчілль програв вибори 1945 року.
У глибині душі старий воїн був вікторіанським романтиком, безнадійно захопленим так званою романтикою імперії. Зокрема, його антипатія до боротьби за незалежність Індії була добре відома.
Британія в роки Еттлі змінилася більше, ніж за будь-якого іншого уряду, ні до, ні після.
Реформи соціального забезпечення і, меншою мірою, великий експеримент державного контролю над промисловістю справили глибокий вплив на те, як люди сприймали себе та свою країну. І те, що вони побачили, загалом порадувало.
Після повоєнної перемоги Лейбористської партії у 1945 році Черчілль став лідером опозиції, а 1951 року знову був обраний прем'єр-міністром.
У 1953 році він був присвячений у лицарі королевою Єлизаветою II і удостоєний Нобелівської премії з літератури.
Після виходу на пенсію з посади прем'єр-міністра він залишався в парламенті до 1964 року, за рік до смерті.
Черчілль втратив 5 років перебуваючи в опозиції. Якби він не перебував в ейфорії від перемоги над фашисткою Німеччиною, а мав свій план відновлення ефкономіки Великобританії і розумів, чого від нього чекають виборці, історія Великобританії та її роль могли б бути іншими.
Але історія "не терпить умовного способу"))
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
