Соціологія в Україні майже завжди була інструментом для маніпуляції громадською думкою. Замовні рейтинги політичних сил могли суттєво вплинути на поведінку недалеких виборців під час дня голосування. І вони впливали, вводячи людей в оману чи наполегливо втокмачуюючи в їх голови міфи про прохідність або непрохідність тих чи інших політичних сил.
Політики України, особливо ті, які мають багато грошей, чудово знають психологію поведінки виборців. Більшість людей в Україні є конформістами і йдуть за суспільною загальною думкою. Високі рейтинги партії, які подають соціологи, є своєрідним сигналом для народних мас. Цей сигнал каже про те, що більшість українців нібито думають саме так, тому потрібно наслідувати їхню думку і не напружувати собі мозок.
Вибори в Україні часто вигравалися за таким сценарієм. Хороша соціологія на користь того чи іншого політичного діяча стає основою для вибору багатьох. Так значною мірою сталося з вибором президента Петра Порошенка, коли виборці повірили, що він переможе у першому турі. І він переміг. Так само відбувається тоді, коли певним політикам потрібно знищити конкурента. Для цього замовляється соціологія, яка говорить, що ось ця політична сила ніяк не пройде у парламент і що голоси, віддані за неї, є марними. А буває і навпаки: партія, про яку не чути і не видно, чомусь впевнено долає прохідний бар’єр.
В Україні працюють кілька відомих соціологічних центрів. Серед них КМІС, група «Рейтинг», Центр Разумкова, СОЦІС, «Софія», Інститут Горшеніна. Всі вони стверджують, що працюють чесно і не виконують політичних замовлень. Але коли проаналізуєш їх результати та результати виборів, то бачиш, що фальші і брехні в українській соціології вистачає.
Пригадаймо вибори-2014 року. Тоді соціологи роздули рейтинги політичного проекту «Заступ». Йому пророкували навіть проходження у Верховну Раду. Невідомо звідки взялись політологи, які почали коментувати причини феномену партії «Заступ». Стрімкий ріст рейтингів цього проекту пояснювали тим, що це єдина партія, яка захищає інтереси селян і в неї великий потенціал. Насправді ж це була чергова технологія обману виборців. Партія «Заступ» взяла лише 2,6% голосів. Хоча дехто пророкував їй потрапляння у парламент.
Так само цікавим є фономен політичної сили Анатолія Гриценка «Громадянська позиція». Попри певну відомість її лідера, сама партія як така практично не існує. Не помітно її роботи на місцях. Взагалі невідомо, чим вона займається і хто входить до неї крім самого Гриценка. Але попри це, перед виборами у жовтні 2014 року соціологи дружньо давали цій політичній силі 6% рейтингу і казали, що вона потрапить у парламент.
Проте і цього разу соціологи дружньо помилилися. За «Громадянську позицію» проголосували лише 3,1%, що удвічі менше прогнозів. Але на цьому епопея з високим рейтингом Гриценка не завершилася. Соцілоги наче змовилися і продовжують малювати йому стабільно високий рейтинг у 6%. Ось і зараз КМІС стверджує, що партію полковника підтримує саме 6%. І це при тому, що активність самого Гриценка є фактично нульова. Звідки в нього такі рейтинги? Перед виборами у Верховну Раду Сергію Тігіпку також малювали долання 5% бар’єру. Однак, не вийшло. Його «Сильна Україна» взяла теж 3,1%.
Але творення міфів від українських соціологів на замовлення не завершилося. 4 жовтня КМІС оприлюднив результати свого соціологічного дослідження. На перший погляд, все ніби нормально. «Батьківщина» і «Блок Порошенка» зверху. За ними інші. Хоча про цифри підтримки можна сперечатися. Але коли дивишся нижче, то виникає багато питань. Незрозуміло яким чином партія колишнього «регіонала» і екс-члена «Опозиційного блоку» Вадима Рабіновича «За життя», яка існує всього лише 2 місяці, умудрилась набрати 5,3% рейтингу. Не факт, що навіть 5% українців знають про існування такої партії. Тим більше не зрозуміло, як можна масово підтримувати політичну силу, якщо навіть не знаєш про її існування? Опитування КМІС є зразком маніпулятивної соціології, спрямованої на формування думки виборців. Таким чином, виборців спонукають не підтримувати партії, які начебто не мають шансів подолати виборчий бар’єр. В цьому випадку КМІС вивищує рейтинги новоствореного проекту колишніх регіоналів — партії «Життя». Водночас рейтинги інших політсил, зокрема тієї ж «Свободи» занижуються.
Якщо навіть КМІС дозволив собі такі свідомі і доволі прозорі маніпуляції з думкою виборців, то що говорити про інші соціологічні контори? Не дарма досвідчені люди все менше вірять у заказні опитування та дуті рейтинги. Для осіб, які багато часу проводять серед політиків, зрозуміло, яким чином робиться соціологія в Україні. Існує два види соціологічних досліджень. Один замовляється політичною силою для внутрішнього власного споживання. За це соціологічна служба отримує відповідну винагороду. В такій соціології, яка не призначена для громадськості, дані про симпатії виборців є більш-менш об’єктивні. Адже партіям треба знати реальним стан справ, настрої населення, їх тенденції і що турбує людей. На основі аналізу соціології партія планує подальші дії і враховує думки електорату та можливість забрати виборців з сусідніх ніш. Інша соціологія також є платна. Але її вартість суттєво вища. Цю соціологію поширюють у ЗМІ і видають як справжню. Про неї говорять з екранів телевізорів. Її коментують політологи та експерти. Але там насправді лише частинка правди.
Суть такої соціології проста. Партія, яка хоче отримати потрібний «рейтинг» підтримки, платить гроші соціологам і вони пишуть їй потрібну цифру. Соціологи за свою «роботу» отримують щедрі пожертвування, а партія – хороший рейтинг, яким може похвалитися у медіа. Ось і виходить, що політична сила, про яку мало хто знає, або яка існує лише віртуально, якимось дивним чином потрапляє у парламент. В такій діяльності соціологів найгірше є те, що вони деформують суспільну думку. Українці, на жаль, і так легко піддаються на маніпуляції і ведуться на розпіарених політиків, за якими не стоїть нічого, окрім грошей. Соціологи ж лише сприяють обману українців різними проектами. Вони теж несуть частку відповідальності за стан справ в державі і засилля олігархічних проектів в політиці.
Якби соціологи були хоча б елементарно чесні перед українцями, вони б перед оприлюдненням свого чергового дослідження зазначали його замовників. Тоді ставало б зрозуміліше, звідки такі відсотки в окремих політичних сил. Однак, видаючи маніпулятивні рейтинги за правдиві, соціологи провокують недовіру до себе і сприяють пануванню фальші в українській політиці.
Святослав Ворон для replyua.net
Горячая тема: Пономарь: МЗС G-5 готують хорошу новину для України і дуже погану для Росії
Зарплаты выше, доллар дороже: на что планируют потратить госбюджет в 2025 году
Кабинет Министров Украины принял проект бюджета на 2025 год, который теперь будет направлен в бюджетный комитет Верховной Рады для дальнейшего...
Read more