Публіцист Віталій Портников для «Крим.Реалії» пояснив чому він не хоче згадувати радянських акторів і чому талановиті люди мають обережно вибирати свій шлях, — про це інформує новинний ресурс replyua.net.
Так, Портніков зауважує, що не хотів нічого писати про смерть Олексія Баталова – адже останнє, чим йому запам’ятався талановитий актор – це полум’яна підтримка анексії Криму. Так само і для більшості українців Баталов став тим, хто зіпсував пам'ять про себе ганебним вчинком. Росіяни ж навпаки сприймуть це як найвищий щабель кар’єри актора. Власне, можна було передбачити кардинальну різницю в позиціях, але це не найстрашніше. Портніков просто сподівався, що російські ліберали промовчать, адже перед обличчям смерті краще зберігати мовчання. Але російські ліберали розучилися мовчати.
Тому на думку спадає історія Кнута Гамсуна, норвезького письменника, який у похилому віці підтримав окупацію своєї держави. Його іменем не називають ні вулиць, ні шкіл, його ювілеї святкують з певною скорботою. Звісно, він не був єдиним колабораціоністом, але він був великим колабораціоністом, а це багато чого міняє. Бо відповідальність таланту у рази вища порівняно з відповідальністю пересічної людини. І саме тому так важко сприймати зраду від дійсно обдарованих людей, адже зрада Поклонської – це вибір корита побільше, а зрада Баталова – це, перш за все, зрада власного таланту. А такому немає виправдань, — наголошує Портников.
Источник: replyua
