Німеччина стає до боротьби за трудових мігрантів: уже 19 грудня, за повідомленням найбільшої німецької газети «Süddeutsche Zeitung», Федеральний уряд розгляне оновлений законопроект «про імміграцію спеціалістів». Проект узгодили між собою три найважливіші відповідні федеральні міністерства – внутрішніх справ, праці та економіки. Лейтмотив полягає у спрощенні бюрократії, яку повинні були дотепер долати іммігранти з професійною освітою. Кожен, хто бажав працювати в Німеччині і прибув з-поза меж ЄС, мусив попередньо знайти роботодавця, а потім пройти перевірку – чи не претендує на цю саму вакансію громадянин Німеччини або Європейського Союзу.
Законопроект же усуває різницю між громадянами ЄС та третіх країн – для того, щоб працювати відтепер потрібен лише трудовий контракт і «визнана кваліфікація». Щодо можливого проблемного та тривалого кваліфікаційного підтвердження робітника у третіх країнах, законопроект передбачає можливість одночасності роботи у Німеччині та підтвердження професійного рівня в країні походження. Крім того, робітникам з-за кордону ЄС надається можливість отримання права на проживання як для роботи, так і для її пошуку – строком до 6-ти місяців. Відтепер, єдиною фактичною перешкодою для отримання іноземцем робочого місця у ФРН є необхідність знання німецької мови. Підґрунтям для прийняття такого законопроекту є нестача кваліфікованих кадрів в деяких землях Німеччини, а також в окремих галузях загалом. Потреба німецької економіки у працівниках технічних спеціальностей сьогодні – від 250 000 кадрів.[1],[2],[3]
Ринок праці Німеччини з точки зору заробітчан
Існує три види зайнятості на німецькому ринку праці: «повна», «міні» та «учнівство». «Повна» трудова зайнятість включає обов’язок внесків у фонд соціального страхування і є основною. «Міні», або ж «450-Euro-Job», передбачає неповний робочий день з низькою заробітною платою до 450 євро в місяць і звільнення від сплати податків на прибуток. «Учнівство» – це особлива форма виробничого навчання в рамках подвійної системи: паралельно і на робочому місці, і у професійній школі тривалістю 3-3,5 роки.
Отож, за статистичними даними німецької Агенції праці[4], станом на вересень 2018 року із загальних 33,4 млн. працівників, які сплачують внески у фонд соціального страхування, 3,99 млн. – іноземці, тобто майже 12%. До того ж, їхня кількість постійно збільшується: за 9 місяців 2018 року зареєстроване збільшення працюючих іноземців, які сплачують податки, на 372,3 тис. осіб. Кількість непостійно зайнятих та самозайнятих працівників кардинально змінюється протягом року, проте частка іноземців серед них значна: 12,6% у березні (605,8 тис. з 4,82 млн., з яких 51,5 тис. поляків) та 30,2% у серпні (974,6 тис. з 3,23 млн., з яких 42,4 тис. поляків). Серед професійних учнів частка іноземців складає 10% (143,2 тис. з 1,44 млн.). Найбільша зайнятість загальної кількості іноземців в галузях німецької економіки спостерігається в сільському господарстві (20%), тимчасовій зайнятості (34,8%), готельно-туристичній галузі (32%), виробничих послугах (22,9%), будівництві (15,9%), металургії та електроенергетиці (9,2%) та хімічній індустрії (10%).
Загальна кількість заробітчан-поляків в Німеччині, які сплачують податки, складає 432 тис. – порівняно більше лише турків. Вражає і швидкість приросту кількості польських працівників – 31,9 тис. осіб, тобто 8% за 9 місяців 2018 року. За 2017-й рік же на роботу «повного» типу у Німеччині зареєструвалось 37.3 тис. поляків (10,7% від 2016 року). Таким чином, бачимо сталу арифметичну прогресію міграції польської робочої сили на німецький ринок праці. В яких галузях поляки зайняті найбільше? Це – сфера послуг (67%), торгівля промисловими товарами (27,7%), виробництво (15,2%), тимчасові роботи (13,9%), транспортне сполучення та склади (11,7%), будівництво (11,5%). З них 92,5% – помічники та фахові робітники, спеціалістів і експертів – 7,5%.
Важливо, що із порівняно невеликої кількості українських заробітчан у 43 тис. осіб, 18,6% з них – експерти, 11,1% – спеціалісти, 46,4% – фахові робітники та лише 23,8% – помічники. Тобто якісна характеристика українських заробітчан в Німеччині превалює над польськими. Причина банальна: надзвичайно низька кількість українських заробітчан з професійною, а не вищою, освітою – 30 тис. українських помічників і фахових робітників проти польських 370 тис. – через вищезгадану існуючу німецьку політику надання переваг у наймі на роботу громадянам ЄС.[4]
Оскільки ж основним завданням німецького законопроекту є відкриття ринку праці Німеччини для негромадян ЄС із професійною освітою, то переваги поляків та інших громадян відповідної кваліфікації зводяться нанівець – українці зокрема отримають змогу вже з наступного року легально і «просто» працювати у ФРН.
Що це означає для Польщі?
Під час офіційного візиту в кінці листопада у Польщу, віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс серед поточних проблем польської економіки відзначив надзвичайно низький прогнозований на 2019 рік рівень безробіття – менше 3%, що свідчить про тиск на ринок праці, пов’язаний між іншим зі скороченням населення працездатного віку.[5] В той же час, за дослідженням польської консалтингової компанії «Work Service SA», в 2019 році закордон працювати планують поїхати 8,6% «економічно активних» поляків, тобто 1,6 млн. осіб, з яких 19% – трохи більше 300 тис. – планують залишитись назавжди.[6],[7]
Хоча число охочих поляків виїхати працювати на Захід і зменшилось порівняно з попередніми роками (у 2017 році таких було відповідно 14%), що свідчить про успіхи польської міграційної і економічної політики, саме цей показник у 1,6 млн. осіб перевищує очікуваний необхідний до 2020 року, відповідно до Стратегії довгострокового розвитку Польщі, притік трудових іммігрантів на рівні 1,5 млн.[8],[9] А за новими принципами міграційної політики, викладеними Міністерством інвестицій та розвитку, польському ринку праці до 2030 року необхідний притік в 4 млн. заробітчан.[10]
Бурхливе зростання ВВП Польщі розпочалось з 2013 року і триває й досі. За оцінками Єврокомісії цьогорічна польська економіка стане 3-ю за швидкістю зростання у Європі – 4,8%. Хоча в 2019 році зріст дещо сповільниться, але все одно залишатиметься високим – 3,7%. Це означає, що у Польщі створюватимуться нові робочі місця – відповідно посилюватиметься потреба у трудових ресурсах і з-за кордону. [11], [12]
Новиною не стане, що переважна більшість трудових мігрантів у Польщі – українці, та все ж, знову звернемось до чисел і статистики: за даними польського Міністерства праці, тільки за першу половину 2018 року дозволів на постійну роботу до 3 років українцям видано 110 тис., та ще 3 тисячі відповідних дозволів продовжено. Сюди додаємо 192,5 тис. з 2017 року та 103,2 тис. з 2016 року – і отримуємо 408,7 тис. дозволів на постійну роботу для українців станом на середину 2018 року. Це складає 80% від загальної кількості виданих дозволів типу «А» з початку 2016 року.[13] Заявок підприємців на роботу для українців (в такому випадку дозвіл не потрібний) – 692 466 із загальних 756 812, тобто 91%. Дозволів, виданих українцям на сезонну роботу за першу половину 2018 року – 61 367 із 62 103, тобто 98,8%. В статистику не враховуються українці, які володіють «картою поляка», і можуть влаштовуватись на роботу на рівних правах – 101,9 тис. осіб. Таким чином маємо наступну ситуацію: станом на початок другого півріччя 2018 року на польському ринку праці зайняті не менше 1 млн. 162 тис. українців. До них варто додати українських студентів та школярів, які навчаються в Польщі. У 2016/17 навчальному році в Польщі навчалося 65,8 тис. іноземних студентів, з яких понад 35,5 тис. були українцями.[14]
За офіційною статистикою Євростату, в 2017 році Польща видала для мігрантів найбільше дозволів на проживання (683 тис. тобто 22% від загальної кількості в ЄС). За Польщею слідують Німеччина (535 тис., або 17%), Франція (250 тис., або 8%), Іспанія (231 тис., або 7%), Італія (187 тис., або 6%) та Швеція (130 тис., або 4%). Польща у 2017 році зайняла найвищу позицію щодо трудової міграції – поляками було видано іноземцям 597 тис. дозволів на зайнятість, що становить 59% від загальноєвропейської кількості. Одночасно до ЄС мігрувало з метою працевлаштування 662 тис. українців, і 88% з них обрали польський ринок праці, що виводить українців на першу сходинку груп мігрантів, якій поступаються сирійці (223 тис.), китайці (193 тис.), індійці (163 тис.), американці США (147 тис.), марокканці (108 тис.) та афганці (87 тис.) І якщо причиною міграції для 88% українців є пошук роботи, а для китайців і індійців, що оселяються головним чином у Великобританії – освіта, то для афганці і сирійці, а також іракці, які представлені в більшості у Німеччині, є біженцями.[15]
Така ситуація дозволяє Польщі маніпулювати темою біженців: українці виконують функцію важеля протидії на відповідні квоти ЄС. Незважаючи на те, що притулок саме як біженцям Польща за 2017 рік надала тільки 56 українцям, польський уряд часто згадує про «тягар допомоги» українським біженцям, аби відгородитись від їх прийняття з Близького Сходу і Африки. Прем’єр-міністр Моравецький, наприклад, заявляє про десятки тисяч українських біженців, хоча насправді мова йде про трудових мігрантів, що свідчить про навмисне стирання з боку влади різниці між цими двома групами мігрантів. Пояснює це Моравецький тим, що велика кількість трудових мігрантів є де-факто біженцями, але без статусу.[16]
Варіанти розвитку подій
Однак подібна урядова маніпуляція не звільнює польський ринок праці від загрози втрати своєї частини мігрантів, і вищезазначений німецький законопроект в перспективі ударить в першу чергу і, в найбільшій мірі, по Польщі і її трудовому ринку, який в свою чергу ззовні поповнюється в основному з України. В той самий час, З 2019 року мінімальна заробітна плата за місяць у Польщі складатиме €522[17], в Німеччині – €8,84 за годину, тобто понад €1400 в місяць.[18] Отже, при рівні безробіття менше 3%, сталому відпливу національних трудових ресурсів закордон та на фоні ймовірного прийняття Німеччиною законопроекту про «імміграцію спеціалістів» напруга на польському ринку праці підніметься до максимально загрозливого для економіки рівня. В цій ситуації дії Польщі передбачувані.
По-перше, в разі прийняття вищезазначеного законопроекту Урядом ФРН, Польща із меншим рівнем життя у понад 2 рази навряд чи зможе утримувати заробітчан від міграції до Німеччини. Ключовою перепоною для останніх залишається лише необхідність знання німецької мови. Для заробітчан, які уже володіють німецькою, очевидно, поляки створюватимуть надмірно кращі за існуючі умови у вигляді підняття заробітної плати, соціального пакету і т.д.
По-друге, не варто ставити під сумнів, що з часом, після того, як мігранти у Польщі опанують німецьку мову, відбудеться масовий відтік робочої сили із польського ринку на німецький. Таким чином, боротьба за трудові ресурси змусить Польщу покращувати умови праці і життя для нових хвиль мігрантів. Відповідно до нових принципів міграційної політики та Стратегії довгострокового розвитку, щоб забезпечити необхідний приплив мігрантів, зокрема з України, а також Білорусі, Молдови, Грузії та РФ, Польще здійснюватиметься наступне:
- Створення інструментів для моніторингу міграції та діагностики соціально-економічних потреб;
- Конструювання інструментів для залучення працівників та підприємців з-за кордону;
- Польські університети та наукові підрозділи будуть відкритішими для іноземців;
- Буде створена система рішень, яка сприятиме інтеграції іноземців, включаючи людей польського походження.
По-третє, Польща створюватиме необхідні умови для міграції сімей її іноземних працівників. Це як усунить проблему відтоку фінансових ресурсів на батьківщину заробітчан, так і певним чином сприятиме їх осіданню в Польщі.
Іншим варіантом розвитку подій зі сторони може бути її спроба маніпулятивного тиску на Польщу в контексті напруги у відносинах, пов’язаної з протидією Північному потоку-2, ще не остаточно вирішеною справою із судовою реформою, проблемами з меншинами та надмірним заграванням Польщі з США. Так чи інакше, різкий негативний вплив на польську економіку від прийняття німецьким урядом законопроекту «про імміграцію спеціалістів» очевидний і може стати вагомим важелем впливу на Варшаву. Тому за умови улагодження окремих гострих кутів у відносинах Німеччини та Польщі, німецький уряд може відкласти чи відхилити відповідний законопроект.
Для України ж із мінімальним рівнем доходів населення на позначці €131 в місяць у 2019 році[19], це означає, що на польський «пилосос» може бути встановлений потужний німецький турбодизель, а в перспективі німецька машина буде бити по українському ринку праці куди-більше. Проте навряд чи, у зв’язку з виборчою кампанією, що почнеться вже з січня 2019 року, українською владою будуть здійснюватися різкі кроки у будь-якому з напрямків – чи то спрямованих на обмеження міграційного руху на захід, чи то на «полегшення» умов життя заробітчан та їх сімей. Прогнозований ріст ВВП України на 2019 рік – від 2,7% до 3,5% за оцінками Світового банку та МВФ[20]. І в разі подальшої відсутності прогресу у боротьбі з корупцією і іншими критичними проблемами, основний чинник, що змушує українських громадян масово їхати на заробітки, а саме – низький рівень заробітної платні та порівняно гірші умови життя – продовжить штовхати українців за кордон.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook
Сообщение Чому Європа скоро забере ще більше працівників з України появились сначала на ХВИЛЯ.
